Згвалтована мати

– Отямся!  Що ти робиш! – благала мати, коли син зірвав з неї ковдру й  почав здирати одяг.
– Я зек – і мені все одно! – відповів той, розпалюючись ще дужче.Мати кричала, пручалась, хміль вивітрився з її нещасної голови, і дикий розпач опанував єством, але син-гвалтівник був дужий, мов скажений звір, і невмолимий...
Ця дика історія трапилася в  Любешівському району навесні 2005 року. В одне з тамтешніх сіл приїхала, купивши помешкання, сім’я з Ковеля. Сім’я, скажемо м’яко, не зовсім благополучна: чоловік лупцював дружину (можливо, й було за що, бо вона надто часто зазирала до чарки, кількаразово  “кодувалася” від алкогольної залежності), вони розлучилися, але мешкали разом, мали троє дорослих дітей. Дочки їхні повиходили заміж, одна з них жила в тому ж селі, а син відбував покарання: ще мешкаючи в Ковелі, обдурив неповнолітнього хлопчака й украв у нього імпортного велосипеда; присудили один рік умовно, але лобуряка лінувався ходити відмічатися в міліцію, тож довелося йти на “зону”.
 Коли його з виправної установи звільнили, приїхав, звісно, жити до матері. На той час йому виповнився лише двадцять один рік...
 ... Рідня продовжувала святкувати Великдень. На цей раз зібралися в хаті молодшої доньки. Приїхала і старша з чоловіком, і мати із сином-зеком прийшли. Мати довго не сиділа за столом – їй вистачило кількох чарок, щоб склякнути.  Завели її в сусідню кімнату й поклали на ліжко, а самі продовжили застілля. Сиділи довго, до вечора, а тоді сестри з чоловіками і дітьми подалися ще в гості до приятеля. Брата-зека не взяли. Від нудьги він допив що там залишалося на столі і вже хотів іти додому, як прочуняла мати. Дала йому десять гривень, щоби купив пляшку. Син залюбки виконав доручення. Розпивали удвох. Мати знову склякла й лягла спати, а син... У нього від спиртного, очевидно, не тільки збурилася кров, а й мізки стали набакир – почав її ґвалтувати. Причому робив це не просто жорстоко, а й цинічно, мордуючи рідну матір, як досвідчений злочинець-маніяк, майже дві години (хоча на суді запевняв, що до цього був незайманий, і йому, бачте, закортіло нарешті спробувати жінку).
Не вдаючись до натуралізму, важко описати, що витворяв цей покидьок, намагаючись задовольнити свою сексуальну спрагу, проте виходячи з його свідчень, так і не задовольнив. Полишивши, нарешті, нещасну жінку, він деякий час лежав поруч. Та не свій ганебний вчинок усвідомлював, а гадав, очевидно, як далі розважитися. Бо потім, накривши змордовану матір ковдрою, подався в магазин по пиво.
Напившись пива й повештавшись селом, повернувся знову до хати сестри. Там усі були вже дома. Побачивши роздягнену матір із синцями на тілі, дочки стали допитуватися в неї, що сталося. Вона й розповіла їм гірку правду. Ґвалтівник, коли рідня стала з’ясовувати, навіщо він це зробив, почав заперечувати. Сестри викликали міліцію, але ґвалтівник виявився хлопцем спритним: не став чекати приїзду правоохоронців і дременув манівцями з села. Пішки йшов до Каменя-Каширського, а звідти дизелем дістався до Ковеля. Відчуваючи своїм зеківським нутром, що в місті його дитинства втікача стануть найперше шукати, до приятелів і знайомих своїх на очі старався не потрапляти. Удень бродив вулицями, а ночував у під’їздах багатоквартирних будинків. Так проволочився п’ять діб, але незаздрісна доля волоцюги, врешті, йому надокучила, і він повернувся у село. Одну ніч ще переночував у батьковій хаті, а наступну – в районній КПЗ.
Під час слідства ґвалтівник у всьому зізнався, зробивши довжелезний, з подробицями опис свого злочину. Читати таке було бридко, і в голові не вкладалося, що вчинити по-дібне могла психічно здорова людина. Проте висновок психіатричної експертизи чітко вказує: цей лобуряка-покидьок абсолютно здоровий. Тож вчинив сексуальне насильство свідомо. Виродками (маю на увазі не фізичні вади) не народжуються, ними стають, на жаль, часто на наших очах. Звичайно, матері шкода, тим більше, якщо поглумився над нею рідний син. Та чи не сама вона, ведучи безпутній спосіб життя, підштовхнула свого отприска на стежку деградації? Чи не плата їй випала така за свою  аморальність? Хтось дорікне: надто жорстока плата. Не сперечатимусь. Але коли Любешівський районний суд, розглянувши цю справу, визначив міру покарання ґвалтівникові у три роки позбавлення волі, зґвалтована і принижена мати-жертва ціною своєї честі намагалася порятувати його навіть і від такої, на мій погляд, надто гуманної кари, подаючи апеляції, в яких не вона, а вже син був жертвою... наклепу чи непорозуміння. Ох, це серце матері! На що воно здатне, аби тільки порятувати дитину від біди?

Тарас Іванишин,
Волинська область