«Волинь» знаходить себе
Здається, омолоджена „Волинь” нарешті починає потроху знаходити свою гру. У домашньому матчі з “Нафтовиком-Укрнафтою”, який на момент зустрічі посідав друге місце у турнірній таблиці зі 100-відсотковим показником набраних очок після трьох турів, лучани продемонстрували видовищний, а головне – результативний футбол. Гостроти цьому матчу додавало й те, що „Волині” протистояла чи не найбільш волинська(!) після самої „Волині” команда першої ліги – в Охтирці грають одразу четверо колишніх лучан: Володимир Гапон, Сергій Круковець, Андрій Пісний та Олександр Агарін.
Перед зустріччю з охтирцями у “Волині” знову пройшла невеличка кадрова перестановка. Пішов з команди нападник Олександр Пищур – нині він намагається закріпитися у луганській „Зорі”. Також Віталій Кварцяний відрахував з команди Ігоря Продана, Ігоря Маковея, Василя Товкацького та Сергія Шпака. Натомість у команді з’явився новачок – вихованець волинського футболу Віктор Мельник, який виступав за київську „Оболонь” та харківський „Металіст”. Можливо, саме ці заходи і вплинули на футболістів, що залишилися в команді, адже вони вийшли на поле з вогником в очах і билися за кожен м’яч. За такої гри гол був лише справою часу. Рахунок забитим м’ячам у новому сезоні для „Волині” – суха серія лучан тривала 306 хвилин – на 36-й хвилині відкрив Майкл Чіді, який щойно відновився після травми. Ще у першому таймі рахунок у матчі подвоїв молодий вихованець волинської футбольної школи Ярослав Сворак. В обох епізодах авторам голів асистував Роман Максимюк. Такий перебіг подій став повною несподіванкою для президента охтирців, який зі стурбованим обличчям залишив у перерві ложу для почесних гостей і пішов в роздягальню до своїх футболістів...
У другій половині гри продовжувала домінувати „Волинь”. Лучанам навіть вдалося забити ще один гол, але головний арбітр матчу його відмінив, зафіксувавши досить сумнівний офсайд. Футболістів „Волині” це не засмутило, бо у підсумку вони перемогли з рахунком 2:0.
Першу в сезоні перемогу волинські вболівальники святкували бурхливо. Один з найбільш нетерплячих навіть не дочекався фінального свистка і вибіг на поле. Спочатку підбіг з привітаннями до голкіпера Всеволода Романенка, потім побіг у центр поля, де було кілька футболістів „Волині”, і зрештою опинився в обіймах... міліціонерів.
| Comments: |
