Цвіте неопалима купина

Як про рай на землі говорять про такі куточки, як на горі Гострій, що біля села Вікна Гусятинського району. У цю пору одна з вершин Товтрового кряжу повниться медовими пахощами квітів і різнотрав’я, співом солов’їв. Місце це – режимне, екскурсії – лише для школярів, а от науковці тут розкошують: гора для них – єдина в Україні жива лабораторія, де досліджують  компактно зростаючі унікальні наскельно-степові види рослин. Серед них – дев’ять червонокнижних, понад шістдесят – регіонально-рідкісних. Зберігся навіть змієголовник австрійський – „ровесник” дольодовикового періоду!

Гостра є складовою частиною природного заповідника „Медобори”, створеного у 1990 році на площі 9,5 тисячі гектарів на південному сході Тернопільщини. До заповідної зони входять і ділянки Кременецьких гір на півночі області – ще тисяча гектарів угідь. Працівники заповідника дбайливо доглядають за природними щедротами краю, а за рослинами на Гострій пильнують особливо.
На виняткові особливості флори на гірському кряжі біля Вікна ще у 1911 році звернув увагу місцевий землевласник і меценат Володислав Федорович. Його турботами один із пагорбів, названий згодом Франковими скелями (Каменяр тут бував), оголосили заповідним, однак за радянських часів це та сусідні узвишшя – гори Гостра, Дзюрава відвели під кар’єри з видобутку каменю. Гори пошматували, але не фатально. У 70-х роках минулого століття вцілілу рослинність на них відвоював у будівельників тернопільський природоохоронець Микола Чайковський. На Гострій був створений природний заказник, однією з „родзинок” якого стала популяція ясенцю білого або, як кажуть у народі, – неопалимої купини. Колись на скелях росли лише кілька кущиків, нині – понад тисячу.
На маківці Гострої про цю легендарну рослину мені розповіла заступник директора заповідника „Медобори” Галина Оліяр. Вона підтвердила: були випадки, коли повітря навколо ясенця у спекотний день спалахувало від вогню сірника, а сама рослина при цьому цвіла і пахла. Секрет „піротехнічного” ефекту – у летких ефірах, його ясенець виділяє у пору цвітіння. Такі фокуси, втім, – явище рідкісне. Звичайно рослина рятує себе інакше.
„Ясенець руками не чіпати!” – застерігає мій гід. Виявляється, якщо випадково доторкнутися до цвіту, то через два дні опіки – коричневі плями з величезними пухирями гарантовані. Здатність цих кармінно-червоних або, рідше, сніжно-білих квітів захищати себе від „несанкціонованих” дотиків робить їх чи не найзагадковішими у царстві рослин-ендемів. Галина Оліяр згадала кількох страждальців, котрі необачно контактували з ясенцем, а потім довго лікувалися. „Жертвами” є переважно професіонали від науки. Один польський професор так захопився вивченням купини, що забув про потенційну небезпеку. Страшні рани на руках довелося лікувати вже вдома – відразу вони не проявилися. Дивуєшся з легковажності фахівців лише доти, доки не згадаєш, скільки експериментаторів поклали своє здоров’я (і життя!) на олтар науки.
Легенда про неопалиму купину – кущ, який Мойсей бачив у полум’ї, але який не згорав – описана в одному із біблійних сюжетів. Купина знаменувала собою непорочне зачаття Богоматір’ю Христа. Створена на честь цієї легенди ікона „Неопалима купина” захищає людські житла від пожеж, грому і блискавок.  
Квітує ясенець, цей загадковий медоборівський „фенікс”, із середини травня до середини червня. Завдяки природоохоронним заходам на Гострій залишився, може, останній притулок для рослин-унікумів: шиверекії подільської, кліматісу дикого (ломиноса), авринії скельної, горицвіту весняного, молодила руського, ковили пірчастої і волосистої...
Євгенія Ліщук,
Тернопільська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>