Столярку робив співачці Доліній

Криниці, сходи, столи, стільці, колиски і взагалі все, від ложки до серванта, вміє зробити майстер із села Личківців Гусятинського району Василь Бартновський. Він не навчався столярному ремеслу спеціально, та будь-яка порода дерева в його руках стає пластиліновою.

Свою першу велику роботу, альтанку у дворі заповідника “Медобори” у селищі Гримайлові, Василь Васильович, ще не маючи інших інструментів, зробив однією сокирою, проте до чистесенької-гладесенької альтанки не присікається й найвимогливіший критик. Речі столяр-самоук виготовляє дуже швидко. Шульга, але добре володіє також правою рукою і за форс-мажорних обставин працює... обома руками. Якось, у “авральній” ситуації, майстер різьбив дерев’яні планки саме так, обіруч, і впорався із великим замовленням за ніч. Хист майстра по дереву помітили і у Москві. Там, на тимчасових заробітках, чоловікові довелося виконати позапланове термінове замовлення – дачні стіл і лавки для Лариси Доліної. 
Зазвичай будь-яка столярка жителю Личківців дається легко, та один виріб ледь не завів чоловіка у тупик. Цю роботу він вважає знаковою для себе, адже різьбив неординарну річ – Збруцького ідола, Святовида. Василь Бартновський виконував його цілу зиму, оскільки труднощі виникли уже на початку роботи.
– Спершу ми не могли знайти зображення точної копії статуї, – розповів Василь Васильович. – Ті, що зберігаються у музеях, мають багато неточностей. Нарешті дістали ксерокопію фотографії оригіналу, який стоїть у Краківському археологічному музеї…
Кам’яну статую Світовида (Світовита, Святовита) польські прикордонники знайшли неподалік Личківців у 1848 році. Багатотонна брила із сірого вапняку висотою 2,67 метра уособлює одне із найголовніших божеств давніх і сучасних язичників, яке пильнує за здійсненням на землі, у небі та підземному царстві законів Права – “світу найвищого щастя і блага”.
– Точне зображення ідола було лише половиною справи, – продовжує Василь Бартновський. – Коли я почав працювати з великою заготовкою із дуба, запручалося дерево. Різьбив, наприклад, руку в одному місці, а вона чомусь “виростала” в іншому... Не давався ідол мені, хоч убий. Я вже хотів відмовитися від роботи...
Пані Слава, дружина майстра, посипала шматок деревини сіллю і маком, та ідол “мовчав”. А якось уві сні чийсь голос звелів майстрові йти на гору Богит. Не вірячи в усілякі забобони, Василь Васильович вранці зібрався і пішов. На Богиті він пробув півдня, а коли повернувся, інструмент на заготовці “затанцював”. 
– Гора Богит, мабуть, справді особлива, бо дала мені натхнення, – посміхається умілець. – Не повірив би у це, якби не переконався сам. 
Сьогодні ідентична оригіналові дерев’яна копія Світовида стоїть на подвір’ї заповідника “Медобори”, на чиїй території знайшли кумира наших пращурів. Символи на ньому – досить складні для сприйняття сучасною людиною. Під шапкою, підбитою хутром, – чотирилика голова. Зображення на гранях статуї поділені на три горизонтальні яруси, що відображають уявлення давніх людей про поділ Всесвіту. Нагорі – небо і пантеон богів: Перун на коні, Дажбог із солярним знаком у руках, Лада з обручкою та Мокоша з рогом достатку. Середній ярус – земля з “грішним” людом, нижній – підземний світ. Василь Бартновський, якому довелося мимоволі вивчати історію тисячолітньої давності, зізнався, що все до кінця так і не зрозумів.
Білорус за національністю, об’їздивши пів-Союзу, живе у подільському селі вісім років. Зараз його роботами прагнуть прикрасити свої житла і подвір’я навіть столичні замовники. А все тому, що Василь Бартновський, ніколи не повторюючись у своїх виробах, майструє їх справді красивими і неординарними, ще й просить за це “божу” плату. Він шкодує, що у добі не 36 годин, інакше устигав би зробити все, що задумав.

Євгенія Ліщук,
Тернопільська область