Соромно стає – не живемо, а існуємо на рідній землі

Шановний редакторе, Ви пишете, що ми (українці) завжди продавали один одного, дбаючи про власну шкуру. Загалом я з вами згідна, але ж нас цьому навчили! Ми завжди були під ковпаком, не маючи права голосу.
Особисто мені Мороз як людина і по-літик подобається. Чому? А тому, що він завжди називає речі своїми іменами. Чи то була Помаранчева революція, а чи в сесійній залі. І завжди були задоволені і незадоволені, слухаючи його. А Ви добре знаєте, що при будь-якій владі, якщо людина казала правду в очі, – її не любили і намагалися позбутися всіма способами. Чи не так? 100% – так!
Всі ми знаємо, що жоден Прем’єр-міністр, Президент, Голова Верховної Ради, наші “любі і шановні” обранці-депутати ніколи не думали і не будуть думати про нас, простих робочих людей. Їм байдуже, що коли людина немає грошей, її ні лікувати, ні вчити не будуть, на роботу ніде не візьмуть. В Україні з року в рік збільшується кількість мільйонерів. Звідки? З власної зарплати? Якби не так! Бо якби думали оці всі “високі уми” головами, та ще й про народ, то три місяці не ділили б портфелів. Ганьба нації! Нас уже ніде не будуть сприймати.
Так що зрадник Мороз чи рятівник – не мені судити, але точно знаю, що не він один, а сотні їх, і спитати немає з кого, бо вони всі “недоторкані законом”! Що хочуть, те й роблять, а ми дивимось, слухаємо, плюємось, матюкаємось, і соромно стає за самих себе, що не живемо, а існуємо на своїй рідній землі, відвойованій потом і кров’ю нашими дідами і батьками.

• Нравится
•