Світязь наздоганяє Крим за цінами!

Невеличке село у Шацькому районі Світязь улітку перетворюється на “мегаполіс” – населення вмить зростає втроє, вчетверо, а то й уп’ятеро. На середину липня тут годі знайти вільне місце – туристи повинаймали навіть малопристосовані для ночівлі приміщення. Самі ж господарі, віддаючи будиночки гостям, нерідко вибираються на горище чи на сіно.
Звісно, різниця у сервісі – різниця і в ціні. Якщо ліжко-місце у невеличкій кімнатці без жодних зручностей коштує від 15 гривень за добу, то окреме приміщення з холодильником, газовою плиткою та телевізором потягне від 50 гривень за людину. Але це дрібниця порівняно з розкішними апартаментами, які не так давно “виросли” у селі: на Світязі можна винайняти й справжню віллу з сауною, джакузі та критим басейном, обнесену кількаметровою огорожею. Таке задоволення обійдеться в межах... сотні умовних одиниць за ніч. Вважаєте, задорого? Можливо, але такі “люкси” заброньовані киянами на цілісіньке літо ще з весни. Для порівняння: у пансіонаті “Шацькі озера” доба перебування у найдорожчому номері з поліпшеними умовами проживання (тримісний люкс) складає 540 гривень.
Велелюддю туристів сприяє і погода. Цьогоріч, як ніколи, на Світязі надзвичайно сухо й спекотно. А нинішній липень просто б’є рекорди. Коли працівники місцевої метеостанції понад два тижні поспіль фіксували температуру вищу 30-градусної позначки, взялися переглядати журнали попередніх років. Адже за умови підняття температури понад 35 градусів, вони змушені повідомляти у вищі інстанції в Луцьк, Рівне та Київ. Виявилося, що цьогорічна теплінь ледь не дотягнула до рекорду, зафіксованого у... 1959 році, коли спека сягнула позначки 36,8 градусів.
– Така погода не є характерною для нашого населеного пункту, – розповідає агротехнік метеостанції “Світязь” Руслана Цвид. – Це аж занадто спекотно. Протягом тривалого часу вже о восьмій годині ранку фіксували температуру води в озері вище 24 градусів. А вдень вона ж більше прогрівається.
Водичка й справді, наче тепле молоко. То й не дивно, адже Світязь славиться своєю унікальністю: фактично вся прибережна смуга надзвичайно мілковода. Навіть на віддалі 100-200 метрів від берега глибина сягає лише півтора метра. У сонячну погоду дно проглядається до 5 метрів!
Про чудодійність світязької води, насиченої гліцерином та сріблом, ходять легенди. Ховає озеро й цілющу блакитну глину. Але віднайти її не так уже й складно – у кількох місцях грудки глини проглядаються на дні. Копнеш глибше – дістанеш цілий шар. Нею полюбляють мазатися туристи, адже вірять у її лікувальні властивості.
– Нам хазяйка розповіла про чудодійність озерної води та надзвичайні властивості блакитної глини, – зізнаються кияни Антон та Сергій, які щоранку сушаться на сонечку, наче глиняні горнята. – І справді, після таких процедур шкіра значно м’якшає, робиться гладенька.

Відмінна погода манить на Світязь відпочиваючих. Гості мліють на сонечку, а місцеві мешканці – від утоми. Адже поселити кілька тисяч туристів – півбіди. Їх ще треба... прогодувати.
Варто знати, що сервіс у приватному секторі обмежується лише дахом над головою. Решта – ваші особисті проблеми. Деякі господарі за додаткову плату пропонують харчування з урахуванням ваших кулінарних уподобань та потреб. Якщо ж ви вирішили дбати про харч самотужки, доведеться несолодко. До слова, у селі нема жодного ресторану чи нічного клубу – всього кілька кафе. У години пік можете і не мріяти зайняти там місце, адже спритники умудряються “зависати” у кафешках цілими компаніями. Правда, деякі заклади харчування практикують пакування гарячих обідів “із собою”, але там доводиться подовгу чекати у чергах.
У продуктових магазинах – та ж картина. Якщо ви в обідню пору за буханцем хліба та ковбаскою вистояли 15-20 хвилин, вважайте, вам пощастило. Нерідко вже до обіду у селі закінчується мінеральна вода чи морозиво – їх миттю розбирають. Тож доводиться кілька годин чекати наступного “завозу”.
Тим часом господині носять пляжем пухкі пончики з чорницями, вишнями, маком чи згущеним молоком. Щедро обкачані в цукровій пудрі, вони аж просяться до рота. До десерту в асортименті продавців обов’язково є молоко, адже цей напій у селян туристи замовляють за день наперед.
Поряд із пляжем на імпровізованому базарчику (під який, до речі, досі офіційно не відведена земельна ділянка!) – кавуни, персики, виноград та дині. Ласуни розбирають їх, незважаючи на високу ціну. Скажімо, коли кілограм смугастих тут коштував вісім гривень за кілограм, у Луцьку ціна не сягала й чотирьох. За літрову баночку чорниць продавці правлять усі 15, малини – 10 гривень. А вітамінчиків же так хочеться! Недешеві тут і овочі. А от риба хоч і не вирізняється особливим асортиментом, проте кожному по кишені. За гривню-дві можна виторгувати невеличку тараньку, сушена щучка обійдеться у 15-25 грн, за найбільший копчений лящ на ринку просили всього тридцять гривень. Звичайно, королем усіх рибних делікатесів на Світязі залишається вугор. Та і на нього не захмарна ціна: за невеличкий просять 25 гривень, більший – 50-60. Мені пощастило побачити й велетенського вугра, за якого господиня просила сотню. Але доки ми бесідували про ціни, “налетіла” санстанція (бо ж торгувати копченою рибою у непристосованих місцях заборонено). Жінка похапцем заховала здобич рибалок у торбину і поспішила геть.
Працює тут і приватне таксі. Поїздка з окраїни села до озера коштує в межах десяти гривень. Але найбільший попит серед туристів не на Жигулі чи “Москалики”, а на карету дядька Миколи, в яку запряжена кобилка Машка. Худа-худісінька конячка зовсім охляла, адже доводиться трудитися увесь день. Микола Мокренко за добру службу балує свою Машку цукерками. Але особливих поблажок не дає – сезон є сезон. Буває, у карету проситься відразу до десятка пасажирів. Хазяїн не відмовляє. А розважає гостей... піснями Круга, які Микола Миколайович любить крутити. Так і пристало до нього прізвисько Круг. А відпочиваючі ще називають незвичного таксиста “бароном”.

Серед розваг – прогулянка верхи. Таке задоволення для гостей коштує 5 гривень за кілька хвилин.
– Нині у селі не заробляє гроші хіба алкоголік чи ледар, – каже сільський голова Світязької сільської ради Микола Цвид. – Бо ж не всім природа дала таке щастя – унікальне озеро.
Але виявляється, що сільська рада з того має хіба дірку від бублика. Селяни, які приймають на нічліг туристів, перестали реєструватися підприємцями. Кажуть, що мають дохід лише два-три місяці, а податки змушені сплачувати цілий рік. Невигідно? У березні вийшла постанова Кабінету Міністрів про так звану “сертифікацію послуг”. І хоч їх перелік визначено більш-менш чітко, не вказано механізму реалізації постанови.
– Податківці кажуть, що вони ходити по хатах не будуть, – зазначає Микола Цвид. – То що, голова має йти і збирати кошти? Кожен повинен виконувати свої функції.
А витрат, пов’язаних з напливом заїжджих гостей, у сільського голови – хоч відбавляй. Чого вартий хоча б вивіз сміття! Суттєві нарікання від відпочиваючих доводиться вислуховувати і у зв’язку з відсутністю каналізації – тому в селі у прибережній зоні нема жодного(!) туалету.
– Це сьогодні велика проблема, – зізнається Микола Васи-льович. – Спочатку треба зробити “геологію” – 300 000 гривень, генплан – 400 000, сам проект каналізації – ще сотня-друга тисяч. Підрахували, що лише на проектну документацію потрібно виділити близько мільйона. Сільській раді, де бюджет складає всього 420 тисяч гривень на рік, виділити кошти на такі видатки нереально. Правда, вивчається інший варіант: продавати земельні ділянки і виручені кошти спрямувати на проведення каналізації.
– Скільки у Світязі потрібно продати землі на мільйон гривень? – цікавлюся у сільського голови.
– Якщо зважати на те, що луцька фірма, яка визначає вартість землі, оцінила ділянку площею у гектар фактично в центрі села всього у 157 тисяч гривень, то доведеться продати близько шести гектарів.
Дивуюся, чому в благоустрій такого розкішного курортного місця не вливає капіталовкладення держава – селу доводиться розраховувати лише на свої резерви. Тим часом, у зв’язку з відсутністю належної інфраструктури, перед іноземцями, які все частіше відпочивають на хвилях мальовничого Світязя, доводиться червоніти. Як полякам та німцям пояснити, чому наші люди миються в унікальному озері з милом та шампунем, чому залишають після відпочинку на березі гори сміття і ходять в туалет... у воду?