Міліція наступає
Призначення на посаду начальника УМВС у Волинській області представника Дніпропетровщини полковника Віктора Швидкого спочатку більшість волинян сприйняли без особливого оптимізму. Однак досить скоро Віктор Васильович змінив ставлення до себе. Уже в перші місяці роботи нового начальника про волинську міліцію почула вся Україна. Сприяла цьому справа про вимагання хабара у великих розмірах заступником начальника Волинської митниці і начальником відділу цієї ж митниці та спецоперація у Луцькому міськвиконкомі, коли до рук правосуддя потрапив ще один чиновник-вимагач – Федір К. Маючи певні успіхи у роботі, Віктор Швидкий намагався залишатися у тіні, обмежував своє спілкування зі ЗМІ. Та нарешті нам вдалося домовитися про інтерв’ю.
Швидкий Віктор Васильович народився 1 січня 1956 року у селі Миколаївка Широківського району Дніпропетровської області. Освіта вища. Свій шлях в органах внутрішніх справ розпочав у жовтні 1981 р. у Кривому Розі. Працював на різних посадах. З 2001 по 2004 був заступником начальника УМВС у Закарпатській області. До призначення на Волинь, перебував на посаді першого заступника начальника УМВС України в Дніпропетровській області. З п’ятнадцяти років займається професійним спортом. Має звання майстра спорту з самбо, дзю-до та кікбоксингу. Підтримує фізичну форму й зараз.
– Вікторе Васильовичу, Ви переїхали на Волинь зі сходу України. Вважається, що там міліції працювати важче. Це правда?
– Дійсно, на східній Україні працюється важче. На Волині оперативна обстановка набагато спокійніша. Я пов’язую це з тим, що тут люди більше вірять у Бога, дотримуються історичних звичаїв і традицій, живуть дружніше. А ще додайте те, що на сході горілки багато вживають. Тому там більше важких злочинів і хуліганств. На Волині із цим краще, але чисельність міліції зменшена до неможливого. Для порівняння: у місті Нікополь Дніпропетровської області, який менший за Луцьк майже вдвічі, в патрульній службі працює 130 міліціонерів, тоді як у нас в обласному центрі є всього 90. Аби нормально виконувати покладені на нас завдання, потрібно вирішувати цю проблему. Більше того, при загальній нестачі кадрів існує ще й нестача кваліфікованих працівників.
– Яку кримінальну специфіку має наш край?
– Тут, як і скрізь, вистачає резонансних злочинів. Волинь відома справою про „автоклондайк”, коли на території області відбувалася легалізація незаконно ввезених іномарок. У цій сфері діяли серйозні угруповання. Ми їх подолали. Але тепер сусіди нам „допомагають”. Волинь межує зі Львівською областю, і останнім часом їхні бандити часто з’являються у нас. Також на загальну ситуацію впливає кордон з Білоруссю і Польщею. От тільки зовсім нещодавно затримали серйозну групу з Білорусі, яка вчиняла збройні розбійні напади. Тож є над чим працювати.
– Представляючи Вас новому колективу та керівникам області, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко сказав, що призначив на Волинь людину здалеку, аби подолати місцеве „кумівство”. Як сприйняла нового начальника місцева еліта?
– Цікаве питання. Місцева влада спочатку сприйняла мене „в штики”. Ставилася до моєї особи дуже насторожено. Але, як мені порадив міністр, так я і зробив. Взяв із собою на нове місце служби кілька колег з Дніпропетровщини і попросив їх проявити свої найкращі якості. Поки що вони чудово справляються. Разом з новими людьми я постарався перевезти з Дніпропетровщини й новітні технології, які раніше на Волині не застосовувалися. Добре, що вдалося знайти спільну мову з місцевими професіоналами. У взаємовигідному обміні досвідом нам вдалося поліпшити роботу волинської міліції. Тому зараз уже такої перестороги з боку місцевої еліти не відчуваю.
– Якщо не секрет, були спроби потоваришувати з Вами заради вирішення якихось особистих питань? У певних колах дуже важливо мати приязні стосунки з міліцією...
– Такі спроби були. Але я навчений життям у цих питаннях ще з того часу, як працював на Закарпатті. Тому на Волині я з самого початку поставив себе так, щоб був бар’єр, щоб усі зрозуміли – нема чого до мене ходити. У мене є робота, яку я люблю. А організовувати собі якісь незаконні заробітки – боронь Боже. Такі ж вимоги маю і до членів своєї команди і всіх працівників міліції.
– Зовсім нещодавно було розкрито резонансний злочин – вбивство сім’ї Довжиків. Степан Довжик був начальником Камінь-Каширського МРЕВ, і його підозрювали в причетності до того ж „Волинського автоклондайку”. Цілком логічно, що зникнення колишнього міліціонера пов’язували з цією справою.
– Стосунок до справи „автоклондайку” лише той, що позичені Довжиком гроші могли бути зароблені незаконним шляхом. От і все. Причиною всьому стали гроші, небажання вбивці віддавати борг.
– Отже, сподіватися на те, що розкриття вбивства Довжиків якось допоможе посунутися у справі колишнього начальника Луцького міськвідділу міліції Сергія Швачки, якого також підозрюють у причетності до незаконних оборудок з автотранспортом, не варто?
– Є зрушення й у справі Швачки. Робота ведеться. Ускладнюється вона тим, що минуло багато часу, втрачено чимало доказового матеріалу. Але в мене є впевненість, що вбивць ми знайдемо.
– Раніше у Луцьку діяло кілька бандитських бригад. Лучани знали „авторитетів” в обличчя. Ці люди нікуди не поділися, а просто перейшли у бізнес. Є надія, що вони відповідатимуть за свої злодіяння?
– Я тут працюю всього дев’ять місяців і повною мірою знати те, що було раніше, не можу. Якщо хтось має інформацію, що на волі залишаються колишні бандити, сміливо звертайтеся до нас. А зараз я можу стверджувати, що на території області кримінальних авторитетів немає. Ви ж розумієте, називати когось злочинцем можна, коли для цього є докази і рішення суду. Слава Богу, якщо люди взялися за розум і стали законослухняними. Але, як би там не було, всі особи, які чогось варті у кримінальному світі, без нашої уваги не залишаються. Ми за ними спостерігаємо, відстежуєм їхні дії настільки, наскільки нам дозволяє закон.
Цього року ми вже затримали 7 організованих злочинних груп меншого масштабу. Та серед них є одна досить серйозна, яка спеціалізувалася на незаконній легалізації та угоні автотранспорту. Група була добре організована й чисельна. Цілком можливо, що вони скоювали й більш важкі злочини. Зараз члени цієї банди перебувають у СІЗО.
– В області серйозних обертів набрала наркоторгівля – особливо розгорнулася вона у Ківерцівському районі.
– Так. Цигани перетворили цей край на великий наркопритон. Вже з початку цього року ми знешкодили там три циганських ОЗГ, які займалися наркобізнесом. І це не говорячи про сотні дрібних фактів збуту наркосировини. Туди в пошуках наркотиків з’їжджалася молодь з усієї області. Зараз ситуація поліпшилася, але ми продовжуємо роботу. Суть у тому, що такі злочини дуже важко документувати. Циганські сім’ї – великі, вони перекладають вину один на одного. Одна – вагітна, в іншого – туберкульоз. Нам доводиться їх випускати, а вони знову тим самим займаються. Взагалі, ситуація з циганською народністю дуже складна. Друга їхня стаття доходів – шахрайство. Тепер вони освоїли ще й крадіжки кольорових металів.
– Можливо, проводили у Ківерцях якісь спецзаходи?
– Аякже. До того ж всі рейди і перевірки в основному робилися за рахунок людей з обласного управління.
– А що, є підстави не довіряти місцевим співробітникам?
– Так. Маємо певні сигнали. Зараз якраз перевіряються випадки покривання наркобізнесу з боку наших працівників. Якщо в ході перевірки вони підтвердяться, то я нікого жаліти не буду.
– Зараз у судах перебувають резонансні справи хабарників на Волинській митниці та стосовно чиновника з Луцького міськвиконкому Федора Корецького. Ви контролюєте їх хід?
– Постійно забезпечуємо оперативний супровід цих справ. Якби ми цього не робили, вони б уже давно розпалися. На кожному кроці відчувається втручання зацікавлених сил зі сторони. Доводиться відстежувати всі ці питання і відсікати їх.
– Коли затримали Федора К., Ви на прес-конференції повідомили журналістам, що слідом за ним може потягнутися ниточка й далі. Є вже щось конкретне?
– За цією справою ми ще працюємо. Як – розповісти не можу. Образно кажучи, ми йдемо в усі “злачні” місця, де є хабарники.
– Тобто у найближчому майбутньому можна чекати нових гучних справ?
– Всього можна чекати. Люди ж залишилися. І у кожного є свої слабкості. Один любить випити, другий – гроші взяти, третій – нечесний повністю. Тому ми потрохи допомагаємо їм позбавитися від цих слабкостей і стати нормальними людьми.
– Ну, тоді залишається побажати Вам удачі і сил довести до кінця ці справи.
– Дякую.
– Дійсно, на східній Україні працюється важче. На Волині оперативна обстановка набагато спокійніша. Я пов’язую це з тим, що тут люди більше вірять у Бога, дотримуються історичних звичаїв і традицій, живуть дружніше. А ще додайте те, що на сході горілки багато вживають. Тому там більше важких злочинів і хуліганств. На Волині із цим краще, але чисельність міліції зменшена до неможливого. Для порівняння: у місті Нікополь Дніпропетровської області, який менший за Луцьк майже вдвічі, в патрульній службі працює 130 міліціонерів, тоді як у нас в обласному центрі є всього 90. Аби нормально виконувати покладені на нас завдання, потрібно вирішувати цю проблему. Більше того, при загальній нестачі кадрів існує ще й нестача кваліфікованих працівників.
– Яку кримінальну специфіку має наш край?
– Тут, як і скрізь, вистачає резонансних злочинів. Волинь відома справою про „автоклондайк”, коли на території області відбувалася легалізація незаконно ввезених іномарок. У цій сфері діяли серйозні угруповання. Ми їх подолали. Але тепер сусіди нам „допомагають”. Волинь межує зі Львівською областю, і останнім часом їхні бандити часто з’являються у нас. Також на загальну ситуацію впливає кордон з Білоруссю і Польщею. От тільки зовсім нещодавно затримали серйозну групу з Білорусі, яка вчиняла збройні розбійні напади. Тож є над чим працювати.
– Представляючи Вас новому колективу та керівникам області, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко сказав, що призначив на Волинь людину здалеку, аби подолати місцеве „кумівство”. Як сприйняла нового начальника місцева еліта?
– Цікаве питання. Місцева влада спочатку сприйняла мене „в штики”. Ставилася до моєї особи дуже насторожено. Але, як мені порадив міністр, так я і зробив. Взяв із собою на нове місце служби кілька колег з Дніпропетровщини і попросив їх проявити свої найкращі якості. Поки що вони чудово справляються. Разом з новими людьми я постарався перевезти з Дніпропетровщини й новітні технології, які раніше на Волині не застосовувалися. Добре, що вдалося знайти спільну мову з місцевими професіоналами. У взаємовигідному обміні досвідом нам вдалося поліпшити роботу волинської міліції. Тому зараз уже такої перестороги з боку місцевої еліти не відчуваю.
– Якщо не секрет, були спроби потоваришувати з Вами заради вирішення якихось особистих питань? У певних колах дуже важливо мати приязні стосунки з міліцією...
– Такі спроби були. Але я навчений життям у цих питаннях ще з того часу, як працював на Закарпатті. Тому на Волині я з самого початку поставив себе так, щоб був бар’єр, щоб усі зрозуміли – нема чого до мене ходити. У мене є робота, яку я люблю. А організовувати собі якісь незаконні заробітки – боронь Боже. Такі ж вимоги маю і до членів своєї команди і всіх працівників міліції.
– Зовсім нещодавно було розкрито резонансний злочин – вбивство сім’ї Довжиків. Степан Довжик був начальником Камінь-Каширського МРЕВ, і його підозрювали в причетності до того ж „Волинського автоклондайку”. Цілком логічно, що зникнення колишнього міліціонера пов’язували з цією справою.
– Стосунок до справи „автоклондайку” лише той, що позичені Довжиком гроші могли бути зароблені незаконним шляхом. От і все. Причиною всьому стали гроші, небажання вбивці віддавати борг.
– Отже, сподіватися на те, що розкриття вбивства Довжиків якось допоможе посунутися у справі колишнього начальника Луцького міськвідділу міліції Сергія Швачки, якого також підозрюють у причетності до незаконних оборудок з автотранспортом, не варто?
– Є зрушення й у справі Швачки. Робота ведеться. Ускладнюється вона тим, що минуло багато часу, втрачено чимало доказового матеріалу. Але в мене є впевненість, що вбивць ми знайдемо.
– Раніше у Луцьку діяло кілька бандитських бригад. Лучани знали „авторитетів” в обличчя. Ці люди нікуди не поділися, а просто перейшли у бізнес. Є надія, що вони відповідатимуть за свої злодіяння?
– Я тут працюю всього дев’ять місяців і повною мірою знати те, що було раніше, не можу. Якщо хтось має інформацію, що на волі залишаються колишні бандити, сміливо звертайтеся до нас. А зараз я можу стверджувати, що на території області кримінальних авторитетів немає. Ви ж розумієте, називати когось злочинцем можна, коли для цього є докази і рішення суду. Слава Богу, якщо люди взялися за розум і стали законослухняними. Але, як би там не було, всі особи, які чогось варті у кримінальному світі, без нашої уваги не залишаються. Ми за ними спостерігаємо, відстежуєм їхні дії настільки, наскільки нам дозволяє закон.
Цього року ми вже затримали 7 організованих злочинних груп меншого масштабу. Та серед них є одна досить серйозна, яка спеціалізувалася на незаконній легалізації та угоні автотранспорту. Група була добре організована й чисельна. Цілком можливо, що вони скоювали й більш важкі злочини. Зараз члени цієї банди перебувають у СІЗО.
– В області серйозних обертів набрала наркоторгівля – особливо розгорнулася вона у Ківерцівському районі.
– Так. Цигани перетворили цей край на великий наркопритон. Вже з початку цього року ми знешкодили там три циганських ОЗГ, які займалися наркобізнесом. І це не говорячи про сотні дрібних фактів збуту наркосировини. Туди в пошуках наркотиків з’їжджалася молодь з усієї області. Зараз ситуація поліпшилася, але ми продовжуємо роботу. Суть у тому, що такі злочини дуже важко документувати. Циганські сім’ї – великі, вони перекладають вину один на одного. Одна – вагітна, в іншого – туберкульоз. Нам доводиться їх випускати, а вони знову тим самим займаються. Взагалі, ситуація з циганською народністю дуже складна. Друга їхня стаття доходів – шахрайство. Тепер вони освоїли ще й крадіжки кольорових металів.
– Можливо, проводили у Ківерцях якісь спецзаходи?
– Аякже. До того ж всі рейди і перевірки в основному робилися за рахунок людей з обласного управління.
– А що, є підстави не довіряти місцевим співробітникам?
– Так. Маємо певні сигнали. Зараз якраз перевіряються випадки покривання наркобізнесу з боку наших працівників. Якщо в ході перевірки вони підтвердяться, то я нікого жаліти не буду.
– Зараз у судах перебувають резонансні справи хабарників на Волинській митниці та стосовно чиновника з Луцького міськвиконкому Федора Корецького. Ви контролюєте їх хід?
– Постійно забезпечуємо оперативний супровід цих справ. Якби ми цього не робили, вони б уже давно розпалися. На кожному кроці відчувається втручання зацікавлених сил зі сторони. Доводиться відстежувати всі ці питання і відсікати їх.
– Коли затримали Федора К., Ви на прес-конференції повідомили журналістам, що слідом за ним може потягнутися ниточка й далі. Є вже щось конкретне?
– За цією справою ми ще працюємо. Як – розповісти не можу. Образно кажучи, ми йдемо в усі “злачні” місця, де є хабарники.
– Тобто у найближчому майбутньому можна чекати нових гучних справ?
– Всього можна чекати. Люди ж залишилися. І у кожного є свої слабкості. Один любить випити, другий – гроші взяти, третій – нечесний повністю. Тому ми потрохи допомагаємо їм позбавитися від цих слабкостей і стати нормальними людьми.
– Ну, тоді залишається побажати Вам удачі і сил довести до кінця ці справи.
– Дякую.
Розмовляв Сергій КРАЙВАНОВИЧ
| Comments: |
