Солом’яний капелюх для Президента

Змінивши пензель на нове ремесло, сільська художниця досягла у нім неабияких висот. Її вишукані вироби із соломки експонувалися майже по всій Україні, у близькому та далекому зарубіжжі. Тож закономірно, що вона стала членом Національної спілки майстрів народного мистецтва, а в нинішньому році отримала ще й звання Заслуженого майстра України. Марія Василівна неодноразово була учасником всеукраїнських та міжнародних виставок і фестивалів. Здобувати досвід до неї тепер їдуть навіть з-за океану.

Симпатична, інтелектуальна й напрочуд комунікабельна Акімо двічі побувала у цьому невеликому волинському селі невипадково. Річ у тім, що торік Марія Кравчук за сприяння Національної спілки майстрів народного мистецтва та міжнародної агенції “Україна-Арт” протягом місяця брала участь у всесвітній виставці “Експо-2005”, що проходила у японському місті Нагойя під лозунгом “Єднання людини з природою”.
– Тільки уявіть собі: 120 країн-учасниць з усіх континентів! – Усе ще перебуваючи під незабутніми враженнями, захоплено каже Марія Василівна. – Досі не можу дійти до тями від того, що воднораз в Країні Сонця побачила увесь світ. Це фантастика…
Павільйон України на “Експо-2005” екологію представляв народним мистецтвом, фольклором, прикрасами з бурштину, національною кухнею. Щодня його відвідувало до 20 тисяч людей, а одного разу було аж 24 тисячі.
– Ось у такій атмосфері мені, як майстрові по соломці, та майстрові по кераміці Юрію Нечаю пощастило показувати свою роботу і свої вироби цілий місяць, – каже Марія Василівна. – А працювали, як мовиться, “вживу”. Численні глядачі приязно посміхалися нам, плескали в долоні і висловлювали слова захвату та вдячності, фотографувалися з нами.
Так склалося, що український павільйон обслуговувала й Акімо: постійно чергувала тут разом з перекладачами, розтлумачувала своїм співвітчизникам нюанси нашого народного мистецтва, чим могла, допомагала майстрам. Відтак загорілася бажанням побувати в Україні, пообіцявши обов’язково завітати в Туличів.
– Я не зовсім була впевнена, що так воно й буде. Але енергійна Акімо свого добилася, – розповідає Марія Василівна. – І вже наприкінці минулого року прибула в Україну з довготривалим відрядженням. “Отаборилася” у Львові, побувала в Харкові, Одесі, інших містах. А якогось дня телефонує: “Добрий день, як справи?” І невдовзі я радо зустрічала її у своєму селі.
Як Марію Василівну вразила японська екзотика, так і Акімо сприйняла Туличів. Їй подобалося усе: ошатні оселі, поля і нивки, а особливо різноманітна селянська живність. На коникові навіть каталася, забавлялася з котиками і собачками. Адже її батьки мешкають на самісінькому березі океану, у традиційно невеличкому японському будиночку з малесенькими кімнатками, сплять на підлозі. А із живності мають всього-на-всього дві качечки. Наше пташине царство не йде ні в яке порівняння.
Звісно, Акімо детально знайомилася з непростим ремеслом Марії Кравчук, починаючи із заготівлі матеріалу (а майстриня жне жито лише серпом), висушування стебел на сонці, розрізування їх, сортування – цівочка до цівочки по довжині, товщині, і закінчуючи технікою плетіння. Враження повезла в Японію незабутні. А ще – солом’яні мініатюрні дідухи, квіти, брилики та химерні іграшки.
– Ти неперевершена, – сказала на прощання своїй українській подрузі. – До зустрічі!

З Віктором Ющенком Марія познайомилася в Пирогово

Власне, спочатку – в березні нинішнього року – доля звела Марію Кравчук з дружиною Президента.
– Після того, як мені присвоїли звання Заслуженого майстра України, я отримала запрошення в столицю, де мала відбутися зустріч з відомими жінками нашої держави. Скажімо, були присутні Оксана Забужко, Наталія Сумська, Оксана Величко та багато інших “знакових” українок, – розповідає моя співрозмовниця. – Ось тоді, в Президент-готелі “Київський” мене й познайомили з Катериною Ющенко. Їй сподобалися мої роботи, декілька з них я, звісно, подарувала дружині Президента, заодно розповівши їй про свою давню мрію – організувати в Україні Міжнародний фестиваль соломкарів (торік такий відбувся в Білорусі, і туди приїжджали навіть майстри із США та Канади).
Але це поки лише плани та мрії. Натомість Марія Василівна в травні брала участь у традиційній весняній ярмарці народного мистецтва у Музеї дерев’яної архітектури в Пирогово. Як завжди, у музеї під відкритим небом було велелюдно і цікаво. Але ні учасники ярмарки, ні гості не очікували, що сюди завітає сам Президент України.
– Зрештою, у цьому немає нічого дивного, адже загальновідомо, як Віктор Ющенко цінує народне мистецтво, різноманітні ремесла, сам є колекціонером. Нас, майстрів Пирогово, було кілька сотень, – каже Марія Василівна, – але Віктор Андрійович підійшов до мене. Привітався: “Христос воскрес!”, поцілував. Оглядаючи мої вироби із соломки, розповів, що торік відвідував і український павільйон на всесвітній виставці в Японії. Але то було вже після мого від’їзду з Нагойя, а ось Акімо з ним навіть встигла сфотографуватися. А ще в Пирогово Президент уподобав солом’яного капелюха і попросив виготовити такого й для нього. Я знітилася, мовляв, не знаю розміру. Враз хтось подав Віктору Андрійовичу якусь стрічечку, і я зробила примірку. А Президент навіть залишив мені номер мобільного телефону. Ось такою була ця пам’ятна для мене зустріч.
Телефонувати Президентові Марія Василівна навряд чи буде, а ось роботу над незвичайним замовленням завершує натхненно. А ще очікує приїзду директора солом’яного музею зі США, з яким познайомилася в Білорусі, можливо, й гостя з Голландії. Та найбільше прагне, щоб вдалося організувати Міжнародний фестиваль в Україні.