Двоє юних братів лягли в одну могилу

Загалом  у  човні було троє хлопчаків. До братів приєднався друг Олег. А спричинило біду те, що через дірку почала набиратися вода.  На такий випадок у закутку лежав черпак. Ним по черзі хлопці стали орудувати. Але у якусь мить не зчулися, як усі троє опинилися біля правого борту. У результаті човен моментально нахилився і перекинувся. Та так, що  діти опинилися під дерев’яним ковпаком. Відтоді й почалася боротьба за життя. Виграти її вдалося лише  Олегові. І то неймовірними зусиллями.  Річ у тім, що якраз у цьому злощасному місці – густі  водорості. Вони, наче пута, сковували ноги та руки.
– Я їх  рвав, а вони чіплялися знову. Я доверху, а вони – донизу. Я до берега, а вони, як магніт, слідом. Це було щось неймовірно жахливе, – зізнається  Олег. Цікаво, що про цей двобій  хлопець розповів лише під ранок. А всю ніч не міг і слова вимовити, настільки був пройнятий стресом.
Зрештою, міг врятуватися  і Вадим, адже він мав хороші плавальні навики. Однак хлопець, борючися з водоростями, заодно допомагав  своєму молодшому братові, котрий раз по раз  зникав під водою. На жаль, підступна  вода зімкнулася над обома.
Похорон  юних братів у Млинові переріс у надзвичайно велелюдну процесію. Люди плакали і  не приховували, що на світі не стало воістину двох „золотих хлопчиків”, адже їх за щирість, людяність, працьовитість обожнювали практично усі –  і родина, і вчителі, і  школярі, і сусіди...
На щастя, доля змилосердилася над третім сином потерпілої родини – Андрієм, котрий також мав намір брати участь у вищезгаданій подорожі, але в  останню мить відмовився. Ніби щось  недобре відчував...
Поховали братів  під  одним хрестом. А квітів та вінків на могилі  поклали стільки, що вони  здійнялися  майже на висоту хреста...

Євген Млин,
Рівненська область