Церковний лист дійшов до адресатів… через 115 років

Наприкінці  ХІХ століття прихожани храму, зведеного у поселенні Демидівка і названого  відомим дослідником історії Миколою Теодоровичем у своїй найвагомішій праці „Історико-статистичний опис церков та приходів Волинської єпархії” на диво привабливим,  вирішили написати листа, адресованого нащадкам.  У писанні  вони серед іншого закликали дотримуватися православної віри, шанувати історію, пропагувати ідеали добра, людяності, побожності. За велінням  авторів  лист належало розкрити та оприлюднити через сто років, зібравши у церкві  святого Іоанна Святителя  велелюддя прихожан та священиків. Однак задуманому не  належало здійснитися. Бо у час тоталітарного радянського режиму  безбожники знесли храм з лиця землі. Та ще неабияк поглумилися над  святинею.

Ще й досі по селищу ходить правдива притча про те, як сп’янілі партійці організували у вівтарі “танцюльки”. Накидали на себе ризи, вдаючи священиків і проводячи спотворену процесію весільного вінчання. А один з молодиків взяв у руки стального лома, підійшов до ікони святого Іоанна і щосили вдарив  по образу, хизуючись  пекельними словами: ”Я – Іван, і ти – Іван. Тепер бачиш, хто з нас сильніший...” Правда, вже через декілька днів  цього бідолаху чекала покара Божа...
Демидівську церкву розібрали буквально за декілька днів, хоч вона, за словами  місцевого жителя Андрія Васильовича Тарасюка, могла простояти ще не одне століття. Дерево було міцним, проектування вдалим. До речі, зводячи святиню, будівничі не використали жодного цвяха. Втім, коли зачепили за церковні стіни стальні троси, то трактори буквально застрягали на місці – такою була міць.
Чимало історичних реліквій під час тодішнього глуму було розікрадено. А ось на капсулу з листом, на диво, ніхто з глумівників не звернув увагу. Пізніше на церковних руїнах її помітив дід Башмат, який, попри заборону забирати та переховувати культові предмети, все-таки не побоявся „поритися у руїнах” і таким чином зберегти хоч що-небудь, що б нагадувало про святиню. У тому числі й вищезгаданого церковного листа. Після смерті діда це писання  почало переходити  від однієї родини до іншої. А потім несподівано  залягло у шухлядній темряві.
Втім,  за Божим велінням йому не судилося забуття. Коли по селищу прокотилася чутка, що у Демидівському ліцеї створюватимуть музей  і чекатимуть від місцевого люду цікавих, з історичною цінністю предметів, відповідно, згадалося й про унікальне писання. Ось таким чином воно і потрапило до музею, який  цьогоріч під завершення навчального року відкрили у  шкільному закладі.
Директор Демидівського ліцею Микола  Ананійович  Рудковський вважає, що це найкраще місце, де належить зберігатися такій реліквії. Адже давнє писане повчання  спрямоване насамперед до молоді.
Сергій Новак,
Рівненська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>