Енергетична незалежність за п’ять тисяч гривень,
Україно-російська газова халепа змусила тернопільських чиновників та науковців згадати про так звану малу енергетику – нетрадиційні джерела отримання енергії, використання яких в області було колись цілком тради-ційним, звичним. У не такому далекому минулому на семи гідропотужних річках області працювали до двох десятків міні-гідроелектростанцій, які забезпечували половинну потребу Тернопільщини в електроенергії. Після проведеної у 1970 році централізованої електрифікації більшість ГЕС закрили. Дешева електроенергія надовго розслабила місцевих господарників, але сьогодні “лафа” закінчилася. Постало питання: на чому зекономити, де знайти додаткові джерела енергії?
– Можна відновити роботу колись збудованих гідроелектростанцій, але спершу потрібно розв’язати проблему власності та інвестування коштів у відбудову, – каже перший заступник начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури Тернопільської ОДА Леонід Наноцький. – Власниками ГЕС переважно є сільські громади. Грошей на відновлення міні-ГЕС вони не мають, а передавати об’єкти у власність „чужим” інвесторам не спішать.
За словами головного спеціаліста управління Миколи Михальського, сьогодні на Тернопільщині працює 11 міні-ГЕС. Най-більша, Касперівська, у Заліщицькому ра-йоні здатна виробити до 5 тисяч кВт/годин енергії. Є можливість задіяти ще вісім „лежачих” ГЕС. А загалом область володіє 21 сприятливим місцем для будови чи встановлення енергогенеруючих турбін біля млинів і дамб.
– У 1998 році всіма діючими ГЕС було вироблено 14,4 млн кВт/год енергії (1% від загального споживання по області), у 2003 – 31,1 млн. кВт/год (2,5%), у 2004 – 25, 8 млн кВт/год (2,2%), – навів статистику пан Михальський.
Гідроенергетичний потенціал наших річок, за підрахунками фахівців, тим часом становить 310 млн кВт/год. Якщо у нас його використовують на два відсотки, то в Австрії – на 60, Канаді – на 94, Швейцарії – на 96%.
Реконструкція однієї малої ГЕС обійдеться, звісно, у немалу копійку. Спеціалісти називають суми від 100 тисяч гривень. Утім, вони ж запевняють, що затрати окупляться швидко – за два-три роки.
Давно уже секретом отримання дешевої енергії від води володіє доцент кафедри енергозбереження та енергетичного менеджменту Тернопільського політехнічного університету, кандидат технічних наук Мирослав Зінь. Разом зі своїм науковим керівником професором Валентином Кулінічем він спроектував макет малої гідроелектростанції з турбінним трубопроводом у вигляді сифона. Особливістю винаходу є власне трубопровід, котрий подає воду до турбіни, обходячи греблю зверху. Подібної новинки пан Мирослав не бачив у жодній винахідницькій літературі Європи і світу.
– Порівняно з усіма відомими типами ГЕС, перевага установки в тому, що для неї не потрібно зводити бетонну греблю, сифон можна встановити на уже діючих станціях, – каже пан Зінь. – Установка здатна працювати на будь-якій річці чи ставку, достатньо лиш прокласти турбінний трубопровід. У техніці такого типу його називають сифоном. Це самотічний трубопровід. Вода тече сама, піднімаючись догори за рахунок того, що у верхній точці сифона утворюється розрідження – тиск, нижчий від атмосферного. Отже, ніяка додаткова енергія для підняття води не потрібна. Ми виграємо у тому, що вартість спорудження ГЕС знижується приблизно у два рази, відповідно, удвічі дешевшає собівартість електроенергії. А якщо збільшити різницю перепадів верхнього і нижнього рівня води вдвічі, можна досягати на 50 відсотків більшої потужності ГЕС.
Винахід Мирослава Зіня здатен стати у пригоді, скажімо, під час перекривання пікових електричних навантажень: установку можна відключати у години, коли електроенергії є достатньо (у нічний час), і включати у години пік. Роботи 500-1000-кіловатної ГЕС достатньо, щоб освітлювати нічні вулиці такого міста, як Тернопіль.
– Якщо традиційна ГЕС окуповується за два-три роки, то наша – за рік-півтора, – підкреслює пан Мирослав. – Час окупності зменшиться за рахунок того, що кошти, вкладені у спорудження установки, будуть невисокими, а вартість енергії – стандартною (цю цифру в „Тернопільобленерго” не озвучили, назвавши її конфіденційною – авт.). При наявності млина чи дамби біля сільського обійстя мала ГЕС коштуватиме приблизно п’ять тисяч гривень. Багато це чи мало для власної енергетичної незалежності – рахуйте самі...
Над проблемою енергозбереження, використання поновлювальних джерел енергії працівники кафедри енергозбереження працюють понад десять років. Роблять це на ентузіазмі. За понад п’ять років роботи кафедри на наукову роботу не надійшло жодної гривні, відтак, виготовлення макетів винаходів для демонстрації вчені оплачують зі своєї кишені.
Після появи указу Президента „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року „Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення” розробка Мирослава Зіня включена в обласну програму підвищення енергоефективності. Гідроустановку, провівши певні економічні розрахунки, можливо, встановлять на дамбі Тернопільського ставу.
За словами головного спеціаліста управління Миколи Михальського, сьогодні на Тернопільщині працює 11 міні-ГЕС. Най-більша, Касперівська, у Заліщицькому ра-йоні здатна виробити до 5 тисяч кВт/годин енергії. Є можливість задіяти ще вісім „лежачих” ГЕС. А загалом область володіє 21 сприятливим місцем для будови чи встановлення енергогенеруючих турбін біля млинів і дамб.
– У 1998 році всіма діючими ГЕС було вироблено 14,4 млн кВт/год енергії (1% від загального споживання по області), у 2003 – 31,1 млн. кВт/год (2,5%), у 2004 – 25, 8 млн кВт/год (2,2%), – навів статистику пан Михальський.
Гідроенергетичний потенціал наших річок, за підрахунками фахівців, тим часом становить 310 млн кВт/год. Якщо у нас його використовують на два відсотки, то в Австрії – на 60, Канаді – на 94, Швейцарії – на 96%.
Реконструкція однієї малої ГЕС обійдеться, звісно, у немалу копійку. Спеціалісти називають суми від 100 тисяч гривень. Утім, вони ж запевняють, що затрати окупляться швидко – за два-три роки.
Давно уже секретом отримання дешевої енергії від води володіє доцент кафедри енергозбереження та енергетичного менеджменту Тернопільського політехнічного університету, кандидат технічних наук Мирослав Зінь. Разом зі своїм науковим керівником професором Валентином Кулінічем він спроектував макет малої гідроелектростанції з турбінним трубопроводом у вигляді сифона. Особливістю винаходу є власне трубопровід, котрий подає воду до турбіни, обходячи греблю зверху. Подібної новинки пан Мирослав не бачив у жодній винахідницькій літературі Європи і світу.
– Порівняно з усіма відомими типами ГЕС, перевага установки в тому, що для неї не потрібно зводити бетонну греблю, сифон можна встановити на уже діючих станціях, – каже пан Зінь. – Установка здатна працювати на будь-якій річці чи ставку, достатньо лиш прокласти турбінний трубопровід. У техніці такого типу його називають сифоном. Це самотічний трубопровід. Вода тече сама, піднімаючись догори за рахунок того, що у верхній точці сифона утворюється розрідження – тиск, нижчий від атмосферного. Отже, ніяка додаткова енергія для підняття води не потрібна. Ми виграємо у тому, що вартість спорудження ГЕС знижується приблизно у два рази, відповідно, удвічі дешевшає собівартість електроенергії. А якщо збільшити різницю перепадів верхнього і нижнього рівня води вдвічі, можна досягати на 50 відсотків більшої потужності ГЕС.
Винахід Мирослава Зіня здатен стати у пригоді, скажімо, під час перекривання пікових електричних навантажень: установку можна відключати у години, коли електроенергії є достатньо (у нічний час), і включати у години пік. Роботи 500-1000-кіловатної ГЕС достатньо, щоб освітлювати нічні вулиці такого міста, як Тернопіль.
– Якщо традиційна ГЕС окуповується за два-три роки, то наша – за рік-півтора, – підкреслює пан Мирослав. – Час окупності зменшиться за рахунок того, що кошти, вкладені у спорудження установки, будуть невисокими, а вартість енергії – стандартною (цю цифру в „Тернопільобленерго” не озвучили, назвавши її конфіденційною – авт.). При наявності млина чи дамби біля сільського обійстя мала ГЕС коштуватиме приблизно п’ять тисяч гривень. Багато це чи мало для власної енергетичної незалежності – рахуйте самі...
Над проблемою енергозбереження, використання поновлювальних джерел енергії працівники кафедри енергозбереження працюють понад десять років. Роблять це на ентузіазмі. За понад п’ять років роботи кафедри на наукову роботу не надійшло жодної гривні, відтак, виготовлення макетів винаходів для демонстрації вчені оплачують зі своєї кишені.
Після появи указу Президента „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року „Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення” розробка Мирослава Зіня включена в обласну програму підвищення енергоефективності. Гідроустановку, провівши певні економічні розрахунки, можливо, встановлять на дамбі Тернопільського ставу.
Євгенія Ліщук,
Тернопільська область
Тернопільська область
| Comments: |
