Півстоліття – сільському інституту
12 червня виповнюється 50 років, відколи була створена дослідна станція в Рокинях, яка у 2000 році отримала статус Волинського інституту агропромислового виробництва. Що було досягнуто за півстоліття, як нині живеться волинським науковцям, над чим вони працюють – про це в інтерв’ю з кандидатом сільськогосподарських наук Володимиром Склянчуком, котрий з 2004 року очолює інститут та керує регіональним центром наукового забезпечення агропромислового виробництва області.
– За 50 років через інститут пройшло багато науковців, і, мабуть, є чимало досягнень, якими ви пишаєтесь?
– Дійсно, у Волинському інституті агропромислового виробництва – чималий колектив (всього 144 пра-цівники), з них 55 наукових співро-бітників, у тому числі маємо 12 кандидатів наук. В інституті працює вісім відділів (рослинництва, агрохімії, насінництва, тваринництва, економіки та інші) і стільки ж лабораторій.
Кожен інститут радіє досягненням своїх працівників, на які вони витрачають не один рік. А в нас це виведення нових сортів озимого жита та ярого ячменю, жовтого люпину. Згодом були виведені високоврожайні сорти озимого жита для зони По-лісся – “Волинське білозерне”, “Лучанка”, “Добриня”, сучасні сорти озимого жита “Паллада” та “Ірина”, які характеризуються високою морозостійкістю та врожайністю до 53-55 центнерів з гектара. В інституті виведено дев’ять сортів ярого ячменю, які знайшли застосування у західному регіоні України. Водночас науковці добре попрацювали над виведенням нових сортів люпину: “Волинський-58”, “Волинський-1”, “Прип’ятський”, “Гетьман” та інші. Разом з іншими науково-дослідними установами було виведено і районовано високопродуктивні сорти озимого тритикале “Тандем”, “Поліський-7”, “Поліський кормовий”, в державне сортовипробування передано нові сорти спільної селекції “Тризуб”, “Ювілейне волинське”. На 2005-2006 роки перспективним є сорт озимого тритикале “Ратне”, в державному сортовипробуванні знаходиться сорт “Ідеал”.
Великого успіху досягнуто в селекції ВРХ – виведено нову породу “Волинську м’ясну”, яка офіційно була визнана новим селекційним досягненням і захищена 30-ма авторськими свідоцтвами. Є серйозні розробки в землеробстві, агрохімії, механізації, використанні осушувальних земель, льонарстві та картоплярстві.
– Щоб експериментувати, потрібна земля. Скільки її маєте?
– За інститутом закріплено 498 гектарів землі і 4059 нараховується у трьох дослідних господарствах, котрі першими впроваджують результати наших досліджень. Вони вирощують елітне насіння зернових і зернобобових, льону, картоплі, займаються вирощуванням племінного молодняку ВРХ і свиней. Вирощуємо більшість сільськогосподарських культур, які культивуються на заході України. Окрім озимого жита, пшениці, тритикале, ярого ячменю, проса, гречки, льону, цукрових буряків, кукурудзи, картоплі (колекція якої складається аж з 80 сортів), багаторічних трав, сьогодні висіваємо ярі жито і тритикале, сою. Через нестачу органічних добрив впроваджуємо сидерати. Наприклад, якщо вирощуємо картоплю, то гною не вносимо, а використовуємо сидеральні добрива. Цей агротехнічний прийом полягає в заорюванні в грунт спе-ціально вирощених на зелене добриво рослин. І врожаї при цьому пристойні.
– На яке насіння був попит цієї весни?
– Особливим попитом користувалося насіння ячменю, гороху, вики, гречки, багаторічних трав та ярого тритикале.
– Як нині фінансуються такі інститути, як Ваш?
– Академія виділяє кошти в основному на зарплату, і зовсім небагато – на енергоносії та комунальні послуги. Про зміцнення матеріальної бази та закупівлю нової техніки, про добрива, пестициди, про лабораторне устаткування інститут дбає сам.
– А чи йде в науку молодь?
– Дійсно, аграрна наука старіє. Адже що там говорити, наші науковці отримують невисокі заробітки. Крім того, лише нещодавно держава почала стимулювати розробки. Наприклад, за виведення нової породи зараз вже преміюють, хоча виведення нового сорту поки що не винагороджується.
– За півстоліття в Рокинях виросло ціле містечко. Як зараз живуть ветерани, котрі все життя відпрацювали в інституті?
– Офіційно науковий комплекс відкрито у 1979 році. З тих пір збудовані дитячий садок, середня школа, кафе, школа для перепідготовки працівників АПК, відкрито тваринницький комплекс “Елівер”. І що головне – для науковців дослідної станції було збудовано три 12-квартирні будинки, а потім у селище ще й проведено газ.
Чим займаються наші ветерани? Тримають городи, підсобні господарства. Хоча дехто, працюючи в інституті, втратив своє здоров’я і став інвалідом. Серед них – наукові співробітники Михайло Карп’як, Надія Борович, Станіслав Петренко, завідувач відділу тваринництва Налько Бондар. Є науковці, які вже пішли з життя, але наш колектив пам’ятає Леоніда Фоменка, Зінаїду Барнаш, Петра Граковського, Миколу Бодуна, Михайла Завадського, Олену Мисковець, Володимира Галочку, відомого картопляра Івана Дудченка, професора Миколу Хелемендика.
Безперечно, науковців-ветеранів, які вклали у розвиток сільськогосподарської науки Волині і сили, і знання, і вміння, дуже багато. Хочеться згадати тих, хто стояв біля витоків створення дослідної станції. Серед них Петро Теслюк, Любов Броннікова, Ганна Золотухіна, Марія Климук, Марія Мартинюк, Надія Черняк.
– Над чим працює колектив сьогодні?
– Головна увага нині приділяється розробці та впровадженню ресурсозберігаючих систем і технологій як в рослинництві, так і в тваринництві. Плануємо збільшити виробництво насіння багаторічних трав, люпину, картоплі, гороху. І звісно, мрію, щоб наш колектив поповнили молоді спеціалісти, випускники вузів та аспіранти. Хоча вже й цього року прийшло четверо молодих людей до 30 років. Тільки завдяки фахівцям буде розвиватись наука.
– Дійсно, у Волинському інституті агропромислового виробництва – чималий колектив (всього 144 пра-цівники), з них 55 наукових співро-бітників, у тому числі маємо 12 кандидатів наук. В інституті працює вісім відділів (рослинництва, агрохімії, насінництва, тваринництва, економіки та інші) і стільки ж лабораторій.
Кожен інститут радіє досягненням своїх працівників, на які вони витрачають не один рік. А в нас це виведення нових сортів озимого жита та ярого ячменю, жовтого люпину. Згодом були виведені високоврожайні сорти озимого жита для зони По-лісся – “Волинське білозерне”, “Лучанка”, “Добриня”, сучасні сорти озимого жита “Паллада” та “Ірина”, які характеризуються високою морозостійкістю та врожайністю до 53-55 центнерів з гектара. В інституті виведено дев’ять сортів ярого ячменю, які знайшли застосування у західному регіоні України. Водночас науковці добре попрацювали над виведенням нових сортів люпину: “Волинський-58”, “Волинський-1”, “Прип’ятський”, “Гетьман” та інші. Разом з іншими науково-дослідними установами було виведено і районовано високопродуктивні сорти озимого тритикале “Тандем”, “Поліський-7”, “Поліський кормовий”, в державне сортовипробування передано нові сорти спільної селекції “Тризуб”, “Ювілейне волинське”. На 2005-2006 роки перспективним є сорт озимого тритикале “Ратне”, в державному сортовипробуванні знаходиться сорт “Ідеал”.
Великого успіху досягнуто в селекції ВРХ – виведено нову породу “Волинську м’ясну”, яка офіційно була визнана новим селекційним досягненням і захищена 30-ма авторськими свідоцтвами. Є серйозні розробки в землеробстві, агрохімії, механізації, використанні осушувальних земель, льонарстві та картоплярстві.
– Щоб експериментувати, потрібна земля. Скільки її маєте?
– За інститутом закріплено 498 гектарів землі і 4059 нараховується у трьох дослідних господарствах, котрі першими впроваджують результати наших досліджень. Вони вирощують елітне насіння зернових і зернобобових, льону, картоплі, займаються вирощуванням племінного молодняку ВРХ і свиней. Вирощуємо більшість сільськогосподарських культур, які культивуються на заході України. Окрім озимого жита, пшениці, тритикале, ярого ячменю, проса, гречки, льону, цукрових буряків, кукурудзи, картоплі (колекція якої складається аж з 80 сортів), багаторічних трав, сьогодні висіваємо ярі жито і тритикале, сою. Через нестачу органічних добрив впроваджуємо сидерати. Наприклад, якщо вирощуємо картоплю, то гною не вносимо, а використовуємо сидеральні добрива. Цей агротехнічний прийом полягає в заорюванні в грунт спе-ціально вирощених на зелене добриво рослин. І врожаї при цьому пристойні.
– На яке насіння був попит цієї весни?
– Особливим попитом користувалося насіння ячменю, гороху, вики, гречки, багаторічних трав та ярого тритикале.
– Як нині фінансуються такі інститути, як Ваш?
– Академія виділяє кошти в основному на зарплату, і зовсім небагато – на енергоносії та комунальні послуги. Про зміцнення матеріальної бази та закупівлю нової техніки, про добрива, пестициди, про лабораторне устаткування інститут дбає сам.
– А чи йде в науку молодь?
– Дійсно, аграрна наука старіє. Адже що там говорити, наші науковці отримують невисокі заробітки. Крім того, лише нещодавно держава почала стимулювати розробки. Наприклад, за виведення нової породи зараз вже преміюють, хоча виведення нового сорту поки що не винагороджується.
– За півстоліття в Рокинях виросло ціле містечко. Як зараз живуть ветерани, котрі все життя відпрацювали в інституті?
– Офіційно науковий комплекс відкрито у 1979 році. З тих пір збудовані дитячий садок, середня школа, кафе, школа для перепідготовки працівників АПК, відкрито тваринницький комплекс “Елівер”. І що головне – для науковців дослідної станції було збудовано три 12-квартирні будинки, а потім у селище ще й проведено газ.
Чим займаються наші ветерани? Тримають городи, підсобні господарства. Хоча дехто, працюючи в інституті, втратив своє здоров’я і став інвалідом. Серед них – наукові співробітники Михайло Карп’як, Надія Борович, Станіслав Петренко, завідувач відділу тваринництва Налько Бондар. Є науковці, які вже пішли з життя, але наш колектив пам’ятає Леоніда Фоменка, Зінаїду Барнаш, Петра Граковського, Миколу Бодуна, Михайла Завадського, Олену Мисковець, Володимира Галочку, відомого картопляра Івана Дудченка, професора Миколу Хелемендика.
Безперечно, науковців-ветеранів, які вклали у розвиток сільськогосподарської науки Волині і сили, і знання, і вміння, дуже багато. Хочеться згадати тих, хто стояв біля витоків створення дослідної станції. Серед них Петро Теслюк, Любов Броннікова, Ганна Золотухіна, Марія Климук, Марія Мартинюк, Надія Черняк.
– Над чим працює колектив сьогодні?
– Головна увага нині приділяється розробці та впровадженню ресурсозберігаючих систем і технологій як в рослинництві, так і в тваринництві. Плануємо збільшити виробництво насіння багаторічних трав, люпину, картоплі, гороху. І звісно, мрію, щоб наш колектив поповнили молоді спеціалісти, випускники вузів та аспіранти. Хоча вже й цього року прийшло четверо молодих людей до 30 років. Тільки завдяки фахівцям буде розвиватись наука.
Марія ДУБУК,
Волинська область
Волинська область
| Comments: |
