Живі Ангелята ходять по землі
...В її очах – легка втома, голос – рівний і тихий, хода – майже нечутна. Спокійна гідність цієї жінки робить її чимось схожою на Мадонну. Леся Богак є матір’ю дванадцятьох здорових розумних діток, яких вона виховує разом з чоловіком, парохом села Острів Тернопільського району отцем Мирославом. У перші ж хвилини знайомства з цією великою родиною розумієш: найголовніше тут – любов.
Після уроків – на богослужіння
В оселі Богаків першою з дітей мене вітала Юлітка – сіроока десятимісячна красуня, радісно посміхаючись беззубим ротиком, жваво повзла рачки до порога. Невдовзі прийшли школярі, учні від першого до дев’ятого класів. Троє інших малюків підтягнулися під вечір з дитсадка. З появою дітей шуму у кімнатах аніскільки не побільшало: хлопчики і дівчатка були вкрай чемними, бачачи, що батьки зайняті розмовою. Дивуюся, як воно – доглядати цілу дитячу „армію”?
– Я і вчитель, і вихователь, і прибиральниця, – каже пані Леся. – А сили для всього дає Бог.
– Бог дав нам стількох дітей, і в цьому, мабуть, є якийсь Божий задум, – каже отець Мирослав. – Можливо, Господь хотів такого свідчення, щоб дати приклад іншим... У такій сім’ї, як наша, має бути дисципліна, бо без неї, кажуть, військо гине. Але визначальним правилом для нас є любов до дітей...
Хороші батьки виходять передусім з практикуючих християн, вважає священик. У сім’ї Богаків діти причащаються, починаючи з двох років, щодня відвідують вечірні богослужіння. Старші охоче супроводжують батька до Тернополя, де у відділенні патології пологового будинку отець Мирослав раз на тиждень відправляє для пацієнток святу літургію. Можливо, майбутні мами, бачачи перед собою „ходячий приклад” – п’ятьох-сімох священикових дітлахів, й самі згодом наважаться народити другу-третю дитину.
Найстарша у сім’ї Богаків – Марійка, у вересні їй виповниться 15. Слідом за нею на світ з’явились Ганнуся, Андрійко, Миколка, Надійка, Христинка, Іванко, Іванночка, Оксанка, Софійка, Дмитрик. Юлітці рочок буде у липні. Дітей називали на честь святих, чиї іменини збіглися з їхніми днями народження.
– Я і вчитель, і вихователь, і прибиральниця, – каже пані Леся. – А сили для всього дає Бог.
– Бог дав нам стількох дітей, і в цьому, мабуть, є якийсь Божий задум, – каже отець Мирослав. – Можливо, Господь хотів такого свідчення, щоб дати приклад іншим... У такій сім’ї, як наша, має бути дисципліна, бо без неї, кажуть, військо гине. Але визначальним правилом для нас є любов до дітей...
Хороші батьки виходять передусім з практикуючих християн, вважає священик. У сім’ї Богаків діти причащаються, починаючи з двох років, щодня відвідують вечірні богослужіння. Старші охоче супроводжують батька до Тернополя, де у відділенні патології пологового будинку отець Мирослав раз на тиждень відправляє для пацієнток святу літургію. Можливо, майбутні мами, бачачи перед собою „ходячий приклад” – п’ятьох-сімох священикових дітлахів, й самі згодом наважаться народити другу-третю дитину.
Найстарша у сім’ї Богаків – Марійка, у вересні їй виповниться 15. Слідом за нею на світ з’явились Ганнуся, Андрійко, Миколка, Надійка, Христинка, Іванко, Іванночка, Оксанка, Софійка, Дмитрик. Юлітці рочок буде у липні. Дітей називали на честь святих, чиї іменини збіглися з їхніми днями народження.
Їмосць закінчила університет матір’ю трьох дітей
У батьків пані Лесі і о. Мирослава кількість дітей була „стандартною” – троє-четверо. Піти на рекорд подружжя Богаків зважилося після народження перших трьох спадкоємців. Їмосць Леся та отець Мирослав родом з Красилівки Тисменицького району. Сусідували, симпатизували одне одному змалечку, а коли Лесі виповнилося 18 років – побралися. Факультет математики-інформатики Прикарпатського університету Леся закінчила матір’ю трьох дітей. На той момент старшого від неї на шість років чоловіка після висвячення направили в Острівську парохію. Сім’я мешкає на Тернопільщині вже 11 років. Живуть зовсім не у розкошах: столітнє приміщення і двір медпункту, віддані під проборство, довелося доводити до ладу не один рік. У хаті – три кімнатки і кухня. Найрозкішніший предмет – піаніно.
На відміну від інших багатодітних родин, сім’я Богаків, крім грошової допомоги на дітей – 1700 гривень на всіх щомісяця, не обласкана державною увагою. Влада не знаходить можливості допомогти родині і з будівництвом такого потрібного їй просторого житла. Відтак, Богаки зводять новий будинок самотужки. Судячи з розмірів фундаменту, це буде аж ніяк не палац. Порівняно з попередніми роками, коли жити часом доводилося у борг, нині, каже пані Леся, стало усе ж легше.
Своїх дітей батьки хотіли б бачити добрими людьми, істинними християнами. А щодо професії – то це кого Бог до якої покличе, кажуть вони. До Дня матері діти завше готують для мами якийсь недорогий, але зворушливий подаруночок, попередньо економлячи кишенькові гроші. Неодмінно дарують неньці квіти і влаштовують концерт.
На запитання, чи зупиняться отець Мирослав і їмосць на цифрі 12, священик, сміючись, відповідає:
– Я довірюся Богові, коли Він захоче дати тринадцяту, чотирнадцяту дитину... А якщо відверто, то мрію ще про двійняток.
На відміну від інших багатодітних родин, сім’я Богаків, крім грошової допомоги на дітей – 1700 гривень на всіх щомісяця, не обласкана державною увагою. Влада не знаходить можливості допомогти родині і з будівництвом такого потрібного їй просторого житла. Відтак, Богаки зводять новий будинок самотужки. Судячи з розмірів фундаменту, це буде аж ніяк не палац. Порівняно з попередніми роками, коли жити часом доводилося у борг, нині, каже пані Леся, стало усе ж легше.
Своїх дітей батьки хотіли б бачити добрими людьми, істинними християнами. А щодо професії – то це кого Бог до якої покличе, кажуть вони. До Дня матері діти завше готують для мами якийсь недорогий, але зворушливий подаруночок, попередньо економлячи кишенькові гроші. Неодмінно дарують неньці квіти і влаштовують концерт.
На запитання, чи зупиняться отець Мирослав і їмосць на цифрі 12, священик, сміючись, відповідає:
– Я довірюся Богові, коли Він захоче дати тринадцяту, чотирнадцяту дитину... А якщо відверто, то мрію ще про двійняток.
Катерина РИЖИХ,
Тернопільська область
| Comments: |
