Молодий чоловік помер…

Ось як описує ті трагічні події у листі-скарзі Людмила Батицька: “Дмитро був доставлений з важкою кровотечею шостого грудня минулого року в хірургічне відділення Ківерцівської райлікарні. Ургентний хірург С. Королюк став лікуючим лікарем Діми. Поки чоловік лежав в лікарні, я постійно підходила до Королюка з проханням відправити Діму в Луцьк, в обласне хірургічне відділення, адже у нього одна нирка, і така страшна кровотеча має непокоїти. Але лікар відмовляв у проханні, казав, що усе йде нормально, стан хворого стабілізується і відправляти його в область немає потреби. Дев’ятого грудня він навіть дозволив чоловіку встати, але після кількох кроків Дімі стало погано, потім відкрилася кровотеча. Я знову підійшла до Королюка, щоб все-таки відправив нас в обласну лікарню, та у відповідь почула: “Почекаємо до понеділка (дванадцятого грудня), зробимо фіброгастроскопію, відповідні аналізи, і тоді поїдете в Луцьк”. Але у той “страшний “ понеділок у Дмитра знову почалася кровотеча, він став нетранспортабельним. Ми самі викликали ургентну хірургію з обласної лікарні, Діму прооперували, та врятувати не змогли. Він пережив страшні муки, його двічі клали на операційний стіл, хоча перед другою операцією вже був у передсмертних судорогах.
Молода людина пішла з життя, двоє неповнолітніх дітей залишилися сиротами – і все через халатність лікаря. Нехай ця байдужа людина відповість: на що він розраховував, тримаючи Дмитра в Ківерцях?” 

Як тільки почала розбиратися у справі, дізналася, що відразу після трагедії у Ківерцівській райлікарні була створена комісія лікарів для проведення службового розслідування лікування і смерті Дмитра Батицького. Її висновок – лікарських помилок у лікуванні хворого не виявлено, а смерть настала внаслідок агресивного перебігу захворювання. Не погоджуючись з таким рішенням місцевої комісії, вбиті горем родичі апелювали в обласне управління охорони здоров’я.
Висновки вже нової медичної комісії попросила прокоментувати начальника управління Ігоря Ващенюка. Насамперед він відразу відзначив, що управління в жодному разі не зацікавлене покривати медиків, а тому підготувало склад комісії з лікарів, так би мовити, “незацікавленої” міської лікарні. Адже в силу законів про самоврядування тісно співпрацюють районні і обласні медичні заклади, натомість міські практично незалежні, бо підпорядковуються своєму управлінню. Отож, службове розслідування за фактом смерті Дмитра Батицького проводила комісія у складі завідувача відділення загальної хірургії Луцької міської клінічної лікарні, головного позаштатного хірурга міста Луцьк Володимира Лагоди, завідувача відділення ургентної хірургії міської лікарні Євгена Комарницького та завідувача відділення хірургії Луцької центральної районної лікарні В’ячеслава Лазька.
– На основі патологоанатомічної експертизи та співбесіди з родичами померлого комісія теж не виявила жодних порушень у лікуванні, – зазначив Ігор Ващенюк. – Як тільки хворий поступив, йому було призначено відповідне до його хвороби лікування, зроблена контрольна фіброскопія – тобто усе аналогічне тому, що робиться в обласній лікарні. Кровотечу зупинили, стан стабілізувався. Якби в Ківерцівській рай-лікарні вибрали неправильну тактику, вона б одразу позначилася на самопочутті хворого. А так його стан був стабільним п’ять днів. На жаль, потім здоров’я раптово погіршилося, відкрилася повторна кровотеча. Можливо, на проблеми згортуваності крові вплинуло те, що хворий мав лише одну нирку. Відразу з погіршенням стану здоров’я Дмитра Батицького був викликаний хірург з області, зробили операцію. Він теж не забрав його в обласну лікарню – був впевнений, що стан стабілізується. Якби виникли якісь сумніви у тому, чи правильно хворого лікують, хірург обов’язково перевів би його в Луцьк. Але Дмитро невдовзі помер через важке ускладнення – множинні гострі виразки шлунка, так званий синдром Меллорі-Вейса.
– Невже для жителів районів пролікуватися в обласній лікарні немає можливості? І треба бути на смертному одрі, щоб отримати направлення?
– По-перше, на прохання родичів ми направлення ніколи не даємо. Кожна лікарня має певний рівень і об’єм допомоги, яку може надати. Зрозуміло, що у нас всі люди хочуть лікуватися тільки в обласній лікарні або й взагалі у Києві. Але треба пам’ятати, що в обласну лікарню потрапляють насамперед через захворювання, яке не можуть пролікувати в районах. А  Ківерці – не глухий і забитий у медичному плані район. У цій же справі, як показують висновки комісії, родичі почали скаржитися насамперед через нетактовну поведінку і недопустимі висловлювання лікаря Королюка. На що цьому хірургу “вказано” ще першою, місцевою комісією. Я вважаю, що йому треба було говорити родичам про стан хворого відверто, пояснювати ситуацію, тоді б і не виникло таких проблем.
Ми, звичайно, розуміємо, що лікарі звикають до своєї важкої роботи. Але не можна забувати, що кожен пацієнт – це ще й  занепокоєні родичі, які ладні віддати усе за його порятунок і, певно, того ж чекають  від медиків. До речі, як зазначив Ігор Ващенюк, подібних скарг, коли лікарі “нетактовно” поводяться, на жаль, надходить багато.