Як баран велосипед відстояв

Цінний харчовий продукт – молоко. Щоб воно було, потрібно тримати корову. А як немає де її пасти, то можна завести козу. Її легше утримувати. Моя мамуся купила козу-дерезу, а ще вівцю і барана на прізвисько Буран. Щоранку мамуся мене будить і каже:
– Жени, синку, оцю худобу пасти. Все одно дитсадок закритий. Що будеш робити? А я піду буряки сікти до колгоспу.
Оце пасу худобу на рові вздовж дороги, яка веде із села. Швидко ми дійшли до колгоспної конюшини. І тут сталось таке. Потягла мене клята коза-дереза в конюшину. І Буран круторогий тут як тут. Тільки вівця-розумниця зосталась біля дороги.
Щось раптом загуло, аж затрясло мною. Обернувся. Машина! А до мене іде дядько в капелюсі. “Все, – думаю, – не буде в мене цього літа велосипеда. Гроші мама віддасть на штраф. Добре, що хоч вівця не в конюшині. Хоч на морозиво зостанеться”. Тягну козу за шнурок, а вона – ні з місця. Гримнуло:
– Де пасеш?!
Я мовчу. Хай вона, клята коза, скаже. Та скубнула зелених запашних листочків, підняла свою бородату та ще й  рогату голову, трясе нею. Ніби дякує за смачненькі ласощі. Що їй? А я не зводжу очей зі стиснутого кулака. “То-то, – думаю, – буде. От попав у халепу”. Дядько вже поминув круторогого барана. Вже підходить до мене. Я зиркнув у бік Бурана. Ніби прошу у нього захисту. А той подався трохи назад. Дядько вже підіймає здоровезного кулака. А баран як побіжить, та як стукне дядька ззаду під коліна. Мамцю рідна! Дядько розпластався на конюшині і голосно питає:
– Де твоя мать?!
– На буряку, – кажу йому.
Дядько підвівся і ще голосніше кричить, немов я глухий:
– Де твоя мать?!
– На буряку, – знову кажу йому, тільки голосніше.
Дядько знову наближається до мене, а мені щось в черевичках мокро стало. Дивлюсь, а Буран знову біжить, мов ракета. Та як стукне дядька вище колін. Той знову розлігся на конюшині, а капелюх перелетів аж через козу. Дядько лежить і дивиться то на барана, то на мене. Каже:
– Хлопче, потримай того рогатого чорта, поки я до машини доберусь.
Я покинув козу, підійшов до Бурана, погладив його по довгій білій вовні і заступив собою дядька. Той мерщій вискочив на дорогу. Машина погула.
А велосипеда мама мені все ж таки купила, бо штрафу не було, хоч був у такій халепі.

• Нравится
•