«Вісник і Ко» – революціонер
2004-й рік розпочали тиражем 70 тисяч примірників. Для восьмого року випуску газети – це була досить показова цифра. Того ж року в колектив редакції прийшли молоді перспективні журналісти – Мирослава Косьміна та Сергій Крайванович. Загалом тематика й світобачення газети залишалися тими самими, хоча творчий колектив намагався шукати цікаві новації, аби й надалі наші читачі не втратили інтересу до газети. У той рік започаткували конкурс “Якби я мав мільйон...” До редакції почало надходити безліч цікавих листів, з яких ми дізналися про тих людей, які нас читають. А для журналістів найбільша цінність – це наші читачі. Їхня думка завжди важлива.
№3 від 15 січня 2004 р.
...Звичайно, президент не міг не зупинитися, як сам висловився, на животрепетній темі – виборах свого наступника. На його думку, у нас є два варіанти вибору: новий радикальний, який готує опозиція, та продовження курсу, вибраного нинішніми можновладцями. Леонід Кучма наголосив, що застерігає нас від першого варіанта – в України майбутнє лише за нинішнім курсом. Це, що називається, пропозиція, коли “хрен редьки не слаще”. Леоніде Даниловичу, люди не настільки вже дурні, як вам видається, – якось розберуться без ваших застерігань.
Президент нарешті зізнався, що йому небайдуже, як увійдуть в історію оцих десять років його керівництва. Про це треба було подумати на зорі свого президентства. Тоді, може, не лунали б гасла на кшталт “Україна без Кучми”, які дуже дратують нашого гаранта. Зрозуміло, така “слава” нікому не приємна, але, як кажуть, що посієш, те й пожнеш...
№36 від 2 вересня 2004 р.
“...Я прийняв рішення: іду у Президенти. Ось моя заява. Я виграю вибори. Моя перемога – це перемога усіх!” – сказав Віктор Андрійович...
“Не стань на коліна, мій народе, знов!” – з таким лозунгом йшла Київщина. Хочеться, щоб його почула вся Україна. Під час мітингу на підтримку Віктора Ющенка біля Центрвиборчкому лунали заклики до єдності, щоб перемогти, бо вороги завжди роз’єднували нас. Тепер кланово-олігархічна влада, яка бореться з Віктором Ющенком, а насправді бореться з українським народом, теж намагається нас розділити як завгодно, аби втриматися і далі розтягати Україну по своїх кишенях.
“Є дві сили: сила народу і сила злочинців – третього нема”, – звучало з трибуни. Нам лише треба просити милості у Бога, аби він дав усім розуму і мудрості не програти ці вибори, використати такий доленосний історичний шанс! Цього разу має перемогти сила народу. “Так, Ющенко!” – сказала вся Україна.
Київ – Луцьк,
№28 від 8 липня 2004 р.
...І хоча есдеки на з’їзді у Харкові, коли висували Януковича у президенти, заявили, що “істина народу не в масах, а у вузьких колах”, проте вони дуже помиляються: “маси”, вихованої “совєтами”, уже нема, є мільйонна українська громада! Є український народ! І Ющенко переможе не тоді, коли “влада цього захоче”, як висловився на цьому ж з’їзді пан Гавриш, а тоді, коли цього захоче народ. Силу народу влада уже відчула.
№30 від 22 липня 2004 р.
...Крім продажних пігмеїв, тривожна тенденція йде і від певних “нових українців”, які теж є у нас в районі, для яких нинішня влада – це “клас”. Адже, як вони кажуть, зуміли “урвати й собі копієчку”. Та чомусь поставили огорожі навколо своїх садиб, що і Сергій Бубка на шесті не перескочить через них! Бо бояться, що при цій кримінальній владі неважко забрати те, що урвали. Хто вас захистить? Тільки Ющенко. При ньому спокійно будете займатися своєю справою – “клепати копієчку”. Але чесно. Тепер порада продажним, безсовісним журналістам: поки не пізно, то йдіть і позичайте у Сірка очі! Щоб після виборів мали чим дивитися на людей. Бо після 31 жовтня Сіркові очі будуть у дуже великому дефіциті, адже вашого продажного брата – ціла армія, а Сірків мало! А ви знаєте, хоч владні пігмеї й агітують за Януковича, використовуючи адмінресурс, а все-таки “мочаться в каністру” – а що, коли переможе Ющенко? А переможе на виборах Ющенко! Та він – добрий, і вас пробачить.
Сила Ющенка – НАРОД, “якого правди сила ніким звойована ще не була”. А сила народу – ЮЩЕНКО. І ми разом переможемо на виборах 31 жовтня 2004 року!
с. Самари,
Волинська область,
№43 від 21 жовтня 2004 р.
Що значить блискуче минуле! Хоч-не-хоч, а воно дає про себе знати. Очевидно, з юних літ замашні слова увійшли в плоть і кров нашого звитяжця. Цікаво, які ймення приклеює лідер своїм міністрам, а нам, шмакодявкам, котрі плутаються у нього під ногами? А іноді ще й яйцем пошпурять і зіб’ють з ніг.
Окрема тема: цькування Ющенка. Мало того, що спущена з ланцюга продажна “свора” без стиду і совісті опльовує майбутнього Президента, народного улюбленця, з екранів олігархічних та державних каналів і сторінок газет. (Чого вартий скандал з отруєнням.) Влада намагається ще й робити підлості.
Де, де, скажіть на милість, у якій нормальній, цивілізованій країні не дадуть посадити на землю літак з кандидатом у президенти?! Тільки у нас. Знаходять вибоїни на злітній смузі, хмари, туман. А може, це туман у голові режисерів, котрі так діють – дико, грубо, нагло, безкарно. А хто вони, мабуть, кожен здогадується.
...Кажуть, кожен народ має такого президента, таку владу, яких заслуговує! Не збираюся агітувати за якогось одного кандидата. Кожна людина розумна по-своєму, і я не маю права нав’язувати свою думку.
Тож дивись, народе, не помилися в черговий раз у своєму виборі, бо ж “розхльобувати” усе доведеться самому!
№44 від 28 жовтня 2004 р.
Шановні читачі, від свого і вашого імені привселюдно хочу подякувати своїй команді за патріотизм, високу свідомість. Тільки разом ми переможемо. Закликаю усіх вас вийти на майдани, підняти голос на захист правди. Хто може, їдьте в Київ, бо там вирішується доля нашої України, наша доля...
№49 від 2 грудня 2004 р.
| Comments: |
