СІМЕЙНА ТАЄМНИЦЯ

Продовження. Початок у №14

– Ось, мамо, прийшли попрощатися, переїжджаємо ми. А їхати без вашого благословення не по-людськи якось.
Дарія встала з-за столу і, підійшовши до Андрійка, поцілувала його в тім’ячко.
– Біжи у двір, погуляй, і хлопчика візьми із собою, познайомтеся.
Коли двері за дітьми зачинились, Дарія підійшла до сина, пильно глянула йому в очі, потім – у вікно на хлопчиків, які стояли на віддалі один від одного.
– Ось і вони настовбурчились один на одного, а хотілося б, щоб стали... – клубок в горлі не дав договорити фразу. Дарія глибоко вдихнула і продовжила:  – Та життя все владнає, всі наші помилки покаже.
– Сідайте, у ногах правди немає, – Дарія вказала на місце за столом.
– Не тільки в ногах, мамо. Розмова є, – Іванович глянув на Ніну – і та покірно вийшла за двері.
Він нервово міряв кімнату кроками, намагаючись зібратися з думками.
– Ти знаєш, про що я. Ми переїжджаємо, і цей конфлікт... Я  хочу отримати свою частку грошей.  Адже батько, працюючи тридцять років головою, назбирав чимало грошей.
– Не бачу перед собою нужденного, та й ти від батька недалеко втік – живеш не на одну зарплату, – Дарія спересердя стукнула долонею по столу, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.
– Ні, мамо, ми таки договоримо!
– А нема нам більше про що говорити. Я жива і спроможна сама розпоряджатися сімейними заощадженнями. У мене є кому все передати – це син і внук в одній особі. Ось він, – жінка вказала рукою на Андрійка, який бавився надворі.
Іванович хотів заперечити, але раптом розмову перервав дитячий плач. Дарія вибігла на вулицю. Ніна саме розбороняла малюків, які кулаками наставилися одне проти одного. Менший витирав очі, повні сліз. Запитуючи, що трапилося, Дарія стрепенула Андрія за плечі. Хлопчик винувато відвів погляд:
– Він бидлом мене обізвав, дитдомівцем...
Іванович нервово взявся знімати ремінь зі штанів, щоб покарати сина за грубість, але Дарія зупинила його:
– Малого вдома будеш виховувати – що чув від вас, те й говорить.
Вона взяла Андрійка за руку і мовчки відвела в хату.
***
Десять років пролетіли, наче день. Дарія розміняла свій дев’ятий десяток. Кожного разу, підводячи до ікон свої вицвілі від сліз очі, вона дякувала Богові за те, що дав їй сили і здоров’я підняти на ноги Андрія. Як вона ним пишалася! Хлопець-красень (дівчата так і намагаються впіймати його погляд), і школу закінчує з медаллю.
Син же за ці роки приїжджав до Дарії лише двічі. Востаннє, щойно Іванович завів мову про гроші, жінка милицею виставила його за двері. Коли той був уже за порогом, не втрималася:
– Якщо бачиш у цьому домі щось твоє, твоїми руками зроблене чи зароблене – бери. А ні – забудь сюди дорогу.
Іванович спробував відштовхнути матір, щоб знову зайти в дім і продовжити розмову, але на порозі з’явився Андрій:
– Не треба нервувати бабусю, йдіть собі, вона не хоче вас бачити.
Лють переповнила Івановича – і він замахнувся на хлопця. Той спіймав його за руку, боляче  стиснув і спокійно опустив донизу.
– Я ж тебе на світ витягнув, цуценя, – прошипів голова, – то я тебе й...
– Знаю, – перебив Андрій, – усе знаю. Бабуся розказала, і люди різне кажуть. За це на вас зла не тримаю. Але й не боюся! Йдіть геть.
Коли автомобіль Івановича від’їхав, Дарія розхвилювалася. Вона знала крутий норов сина: не залишить він у спокої хлопця, доки не доб’ється свого. Але втішалася думкою, що через кілька місяців Андрій вступить до інституту і поїде із села.
У Ленінград Андрій поїхав сам. Дарія все не знаходила собі місця: як він там сам-самісінький в такому великому місті, чому грошей взяв мало. Шкодувала, що так і не розповіла хлопцеві ні про гроші, ні про родинні коштовності – раптом що з нею трапиться, поки його не буде. Вона ж після смерті чоловіка навіть не доторкнулась до того багатства, не витратила ані копієчки. Нехай Андрію вони допоможуть в житті.
Липень пролетів. Дарія чекала від Андрія вісточку, бодай слівце – чи ж поступив? І він написав, що за день приїде.

Далі буде
Володимир ШИРЯЄВ

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>