Уже й скотина зайнялася контрабандою
Від крайньої хати в селі Мокрани Малоритського району Білорусі до однойменного пункту прикордонного і митного оформлення на білорусько-українській межі – метрів двісті. А це, як в старовинному китайському прислів’ї: якщо через дорогу один від одного стоять два монастирі, чоловічий і жіночий, то навіть якщо нічого й не було, то щось все-таки було. Взимку, коли активність контрабандистів на цій ділянці кордону дещо слабшає, місцеві аксакали біля печі можуть розповісти про те, як доводиться заробляти зайву “копійчину”.
Голова місцевого колгоспу спокійні дні на пальцях міг перерахувати в благодатний період з травня по жовтень. Це у когось там інопланетяни вимальовували круги на ярих, а тут білоруська велика рогата худоба, не зі своєї волі емігруючи з продавцями до України, із завидною регулярністю витоптувала посіви. Коли незаконна міграція корів набула неабияких масштабів, периметр межі оснастили контрольно-слідовою смугою та ровом, щоб навіть найспортивніша в окрузі корівка не змогла його перестрибнути.
Підпільні інтегратори знайшли вихід зі скрутного становища. До рову з українського боку під’їжджала в темну пору машина. З неї виймався зроблений нашвидкуруч місток із жердин і перекидався через рів. Білоруський брат пхав худобину на місток. Приймаюча сторона заганяла корову в тимчасове стійло на колесах, забирала той місток і – геть.
Можна було через той же місток надавати і дрібні послуги – тягати сумки з товаром, поки їх господар спокійно перетинав прикордонний пункт пропуску. Місцеві кажуть, що за двадцять хвилин вдавалося таким чином заробити п’ять баксів. Дрібний, але масштабний бізнес припинили в кінці минулого року, коли силові структури провели масову зачистку в околицях прикордонного пункту пропуску “Мокрани” і прикрили всі склади контрабандного товару. Але все це, як виявилося, квіточки. Не тільки ровами і глухими стежками проникав контрабандний товар через межу, але й через гостинно розкриті ворота самого прикордонного переходу. Причому під пильним контролем військових.
22-го березня в Бресті почалося слухання кримінальної справи щодо двадцяти п’яти військовослужбовців військової частини 1235 (Пінський прикордонний загін), п’ятнадцяти співробітників митниці “Західний Буг”, а також п’яти автоперевізників. Всі прикордонники і митники несли службу на пункті пропуску “Мокрани”.
Підпільні інтегратори знайшли вихід зі скрутного становища. До рову з українського боку під’їжджала в темну пору машина. З неї виймався зроблений нашвидкуруч місток із жердин і перекидався через рів. Білоруський брат пхав худобину на місток. Приймаюча сторона заганяла корову в тимчасове стійло на колесах, забирала той місток і – геть.
Можна було через той же місток надавати і дрібні послуги – тягати сумки з товаром, поки їх господар спокійно перетинав прикордонний пункт пропуску. Місцеві кажуть, що за двадцять хвилин вдавалося таким чином заробити п’ять баксів. Дрібний, але масштабний бізнес припинили в кінці минулого року, коли силові структури провели масову зачистку в околицях прикордонного пункту пропуску “Мокрани” і прикрили всі склади контрабандного товару. Але все це, як виявилося, квіточки. Не тільки ровами і глухими стежками проникав контрабандний товар через межу, але й через гостинно розкриті ворота самого прикордонного переходу. Причому під пильним контролем військових.
22-го березня в Бресті почалося слухання кримінальної справи щодо двадцяти п’яти військовослужбовців військової частини 1235 (Пінський прикордонний загін), п’ятнадцяти співробітників митниці “Західний Буг”, а також п’яти автоперевізників. Всі прикордонники і митники несли службу на пункті пропуску “Мокрани”.
Іван ОРЛОВ,
м. Брест
м. Брест
| Comments: |
