Чи найкраще покарання – тюрма?

Кримінальним кодексом України до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, передбачено застосування 12 видів покарань, частина з яких не пов’язана з позбавленням волі і виконується спеціальним державним органом – Кримінально-виконавчою інспекцією (КВІ).
Що це за служба і чим вона займається – у розмові з начальником сектора КВІ управління ДДУ ПВП у Волинській області капітаном внутрішньої служби Сергієм Матвіюком.
– Кримінально-виконавча інспекція є структурним підрозділом Державного Департаменту України з питань виконання покарань, – розпо-відає Сергій Матвіюк. – На неї покладається виконання покарань у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт. Крім того, працівники інспекції здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також направляють до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі.
– Розкажіть, будь ласка, в чому суть громадських робіт, оскільки це покарання маловідоме широкій аудиторії?
– Громадські роботи почали застосовуватись у вітчизняній системі покарань з 2001 року, коли був прийнятий новий Кримінальний кодекс. Суть громадських робіт полягає у безоплатній праці засудженого на користь суспільства. Застосовуються вони в межах від 60 до 240 годин і тривають не більше 4 годин в день (для неповнолітніх – від З0 до 120 годин і відбуваються не більше 2 годин на день) у вільний від роботи чи навчання час. Засуджені до громадських робіт, які перебувають на обліку у КВІ області, відбувають покарання при ЖКП та сільських радах за місцем проживання і залучаються, як правило, до робіт з благоустрою населених пунктів, прибирання службових приміщень. На жаль, немає розробленого механізму залучення таких засуджених до роботи у притулках, лікарнях, для надання допомоги інвалідам, як це практикується за кордоном.
Вітчизняна практика призначення громадських робіт невелика: у 2004 році до них в Україні було засуджено 3424 особи, у нашій області на кінець 2005 року на обліку перебувало 33 особи, що відбували це покарання.
– Яка участь неурядових орга-нізацій в процесі ресоціалізації засуджених?
– Недержавні організації – це громадські, релігійні організації, благодійні фонди, окремі громадяни. Законодавством України передбачено, що об’єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у проведенні соціально-виховної роботи з засудженими. Але на сьогодні  діяльність спостережних комісій і комісій у справах неповнолітніх є чи не єдиною формою участі громадськості в роботі КВІ області. На жаль, індивідуальне шефство представників громадськості над окремими засудженими, участь представників духовенства, благодійна діяльність з боку підприємств, установ, організацій та громадян практично не трапляються. А між тим засудженим потрібна кваліфікована допомога спеціалістів у галузі психології, медицини, підтримка рідних, небайдуже ставлення громади, увага місцевої влади, соціальних організацій. Особливо цього потребують неповнолітні засуджені і насамперед ті, хто вживає наркотики. Бували випадки, коли в інспекцію приходили батьки засудженого наркомана і благали відправити сина у в’язницю, надіючись, що хоч там він позбавиться шкідливої звички.
То ж коли приходить засуджений ставати на облік у КВІ, а в нього, виявляється, немає ні житла, ні роботи, ні документів, ні рідних, а ми нічим не можемо йому допомогти, просто опускаються руки. Розумієш, що завтра ця людина може опинитися за гратами.
– Сергію Несторовичу, які засуджені перебувають на обліку у КВІ?
– До КВІ області надходять вироки щодо засуджених, які настільки різні за соціальним статусом, характером скоєного злочину. Серед наших підопічних є такі, що скоїли крадіжку барсетки чи мобільного телефону, а є й такі, хто відбуває покарання за ухиляння від сплати податку на суму, яка обраховується числом з трьома нулями і більше. Великий відсоток тих, хто засуджений за грабіж, розбій, виготовлення, зберігання чи вживання наркотичних засобів, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортних засобів, привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Трапляються вироки щодо осіб, які ухиляються від сплати аліментів, від призову на строкову військову службу. Є засуджені за одержання хабара, підроблення документів та інші. Деякі мають освіту, роботу, сім’ю, нормальні побутові умови, але більшість – ні.
– Які, на Вашу думку, переваги покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, порівняно з ув’язненням?
– Звичайно, позбавлення волі є основним в сучасній системі покарань будь-якої держави світу. Проте людство вже давно ламає голову над винайденням альтернативних, більш ефективних методів впливу на злочинців. Адже примусова ізоляція особи від суспільства викликає незворотні зміни у психіці людини, завдає їй страждань, є причиною втрати родинних зв’язків, професійних навичок, сприяє залученню ув’язнених до кримінальної субкультури, ускладнює ресоціалізацію після звільнення. При використанні  альтернативних засобів впливу на злочинців практично всі ці негативні моменти відсутні. Та й матеріально утримання тюрем є набагато дорожчим.