Історія Української православної церкви

Продовження. Початок у №№3-12

Українська церква підніметься з руїни

Закінчуючи цю публікацію, не можу не процитувати міркування прихильників «московського православія». Авторка листа Тетяна з Камінь-Каширського району пише: «Щоб мати доступ до благодаті, користуватися її дарами, потрібно бути членом світової церкви і бути в єднанні з нею, і таким чином бути підключеним до джерела благодаті... Ця церква (УПЦ КП – авт.) відкололася від cвітового православ’я і автоматично втратила зв’язок з єдиним джерелом благодаті на Землі. І так буде до тих пір, поки КП не повернеться туди, звідки відділився... Серед священнослужителів КП є багато таких, які розуміють, що вони опинилися в безблагодатній, ніким не визнаній і неканонічно утвореній церкві». Читачка пропонує вести «цивілізовані переговори з Московською патріархією». Пані Тетяно, де Ви набралися такої єресі? У церкві УПЦ, або, як у народі кажуть, московській? Це там вчать, що «джерело благодаті» – Московська патріархія? Вона для вас і є «світове православ’я», адже пропонуєте вести переговори не з Константинополем, а Москвою. Читаючи такі листи і всілякі «листівки» УПЦ, дивуюся: що проповідують у тих церквах? Навіть учні Христа, першоапостоли, не дозволяли собі такого суду і категоричних тверджень! Апостол Петро в синедріоні вчив, що Бог дає Святий Дух тим, «хто слухняний Йому», бо «відкрив мені Бог, щоб я жодну людину не мав за огиду чи то за нечисту... Не дивиться Бог на обличчя, АЛЕ В КОЖНІМ НАРОДІ ПРИЄМНИЙ ЙОМУ, ХТО БОЇТЬСЯ ЙОГО Й ЧИНИТЬ ПРАВЕДНІСТЬ». Хто ви, якщо заперечуєте самим апостолам і слову Божому і для вас понад усе – вчення Московського патріархату?! Кому служите, якщо запитуєте у Почаєві (УКРАЇНСЬКІЙ СВЯТИНІ!): «З якої ви церкви, тої, що пахне, чи тої, що смердить» (під тією, що смердить, мається на увазі церква Київського патріархату)?! Невже може смердіти в церкві, де хвалять Господа і щиро Йому моляться, незалежно від конфесії? І невже таке може запитувати духовна особа, якщо вона виконує заповідь Божу – возлюби ближнього свого?!
Коли на Апостольському Соборі в Єрусалимі юдеї стверджували, що поганинів треба обрізувати, аби зберегти Мойсеєві закони, Петро відповів їм, як учив Спаситель: «Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, і між нами та ними різниці він жодної не вчинив, ОЧИСТИВШИ ВІРОЮ ЇХНІ СЕРЦЯ... Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони». Апостол згадує якусь церкву, «світове православ’я» чи віддає комусь перевагу? Ні. Він просить нас очистити серця вірою.
Перед виборами Президента «православні громадяни України» (зрозуміло, змосковщені) розповсюджували листівки, де писали бузувірські заклики: «Ющенко – це продовження і поширення розколу в Церкві, це засилля уніатів і папістів... Янукович своїми справами довів глибоку православну віру і відданість Православній церкві!» Побійтеся Бога Праведного – для Януковича вже в березні ЗАКІНЧИВСЯ ПІСТ! А у московських церквах й далі продовжують галасувати: «За кого мы голосовали на прошлых выборах?! За Януковича!»
Чому у вас, «праведників», така ненависть до католиків та уніатів? Від кого така гординя? Невже ви впевнені, що достойніші у Бога, аніж вони? Якщо ви сповідуєте Святе Письмо, то мали б знати, що у Бога немає вибраних. Усі хвалять й моляться Йому, як вчить їхня віра. Це велике святотатство визнавати СЕБЕ над усіма! Вивчаючи історію, переконуєшся: московська церква виховує не віруючих, а  фанатиків, для яких Московський патріархат – це третій Рим, проголошений ще Філофеєм. Недарма Шевченко писав: «Встань же, Боже, – твою славу гордий зневажає»...
У «Почаївському листку» московські священики пишуть, що «уніати віддавали церкви жидам в оренду або перемінювали на костели», а «з Православною церквою та її вірними вчинили те, що було зроблено з Церквою безбожницькою владою» (мається на увазі католицькою Польщею). То правда. А що робила більшовицька влада у Московщині, а потім в Україні з церквами? Хліви. Чому московські ієрархи не чинили такого опору, який чинять тепер українській незалежній церкві, коли їхня влада, якій поклонялися, лише за два роки (1934-1935) знищила 40 стародавніх українських церков, а у 1926-32 роках – 28 єпископів та понад 3 тисячі українських православних священиків? Такої наруги над церквою, яка прийшла в Україну з Москви, світова історія не пам’ятає. Хто у 1932 році поглумився над прахом Ярослава Мудрого? Московські зайди його відкрили і пограбували! Хто хотів знести святу Софію? Московська безбожницька влада. Хто стер з лиця землі Свято-Успенський собор у Києві? Теж вони. Де наша славна Вишгородська ікона, привезена ще з Візантії? Її украв суздалець Боголюбський, і тепер вона вже «Владимирская Богоматерь» у Москві. Таких прикладів можна наводити тисячі. І з цими «цивілізованими» православними нам пропонують вести переговори! А точніше, покоритися їм.
Ми, українські православні (незросійщені), – «єретики, розкольники, безблагодатні». Але Бог почув наші молитви на Майдані під час Помаранчевої революції (а там молилися усі конфесії, окрім московської), Він був милостивий до усіх нас, якщо не дозволив пролитися жодній краплі крові. Очевидно – Бог там, де любов.
... А там, де три століття правив Московський патріархат (Східна Україна), більшість людей – невіруючі і нехрещені. Перебуваючи у 80-х роках в Росії, почула, що у них церква – одна на сто кілометрів! І чомусь, де були уніати, збереглися українські традиції, церкви і шана до Бога. Як сказав мені один греко-католик, «у нас в церкву не ходить хіба слабий чи дурний». Знайдіть на Правобережжі нехрещеного (хіба заїжджий чи змосковщений). То чи мають право вірні Московській патріархії давати оцінку чи видавати ліцензії на благодать віруючим інших конфесій? І які нам, українцям, треба вести переговори з Москвою? Ми споконвіку мали свою Святу, Соборну і Апостольську Церкву, і віримо, що будемо її мати знов. Й хвалити Бога рідною мовою так, як Він заповідав, бо на все – ЙОГО воля, а не патріарха московського. Сподіваюся, слова Шевченка – пророчі: «Не молимось чужим богам, а Тебе благаєм: поможи нам, ізбави нас вражої наруги! Поборов Ти першу силу. Побори ж і другу, ще лютішу!..»

Ольга ЖАРЧИНСЬКА
 

 

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>