Вчителі – проти директорки,

Як пояснили вчителі у своєму зверненні, вони вже не можуть миритися з авторитарними методами керівництва директорки школи, які принижують їхню людську гідність. Деякі працівники не хотіли цього терпіти і декілька років тому написали заяви на звільнення. Вчитель малювання й трудового навчання Володимир Бойко, якого поважають не лише у школі, а й у селі, сказав, що не витерпів тиску Тетяни Федорівни. У них склалися досить суперечливі стосунки лише тому, що він говорив директору те, що думав, а вона звикла, що її повинні слухатися беззаперечно.
Великий негатив у вчителів, і особливо в односельчан, викликали дії директора школи як голови комісії на виборах Президента. На їхню думку, вона сприяла їх фальшуванню, але хитро, тому після виборів вийшла сухою з води, і «крайніми виявилися рядові виконавці, а не організатори». Свою думку з цього приводу вголос сказав вчитель фізкультури, який був членом виборчої комісії. Він за це і поплатився. Згодом після цього до школи прибув перевіряючий з райво, зайшов на урок фізкультури і, вийшовши через 15 хвилин, зробив висновок, що Віталій Денисюк його погано проводить – він не мав конспекту. Після цього директор школи винесла вчителю фізкультури догану (пізніше було визнано, що вона неправомірна). Оцей випадок і став останньою краплею для вчителів, після чого почалося відверте протистояння. А надто принциповий і відповідальний (так характеризують його колеги) педагог Олег Кравчук на нараді Тетяні Чирві відверто заявив: «Ви підла і мстива людина, і Вас теж можна подавати до суду за розкрадання шкільного майна». Це він сказав після винесення догани вчителю фізкультури, хоча вони не є близькими приятелями. А ще його обурило, що вона нагадала Віталію Денисюку про його колишню судимість. Директор школи після цього заявила, що подасть до суду за образу честі та гідності. Але, за словами Олега Олексійовича, вона не зверталася до суду аж до профкомівських зборів. Коли на зборах головою профкому обрали його, в суді з’явилася позовна заява. І зараз директор з вчителем, окрім школи, зустрічаються ще й у залі суду.
Багато вчителів підтримують Олега Кравчука й теж запитують, чому три з половиною роки чоловік директорки Сергій Чирва (місцевий підприємець) був оформлений на півставки на посаду гардеробника? Гардеробу у школі нема, а за ці роки він отримав 4000 гривень. Звільнений з цієї посади відтоді, як розгорівся конфлікт. Так само їх цікавить, чому продукти у школу завозить знову ж її чоловік зі свого магазину, якщо вони значно дорожчі за ті, які можна купити в державних магазинах? При цьому наводять приклади суттєвої різниці у цінах. У них чимало й інших претензій до свого керівника, тому неодноразово зверталися до різних державних інстанцій, у тому числі до голови Маневицької районної адміністрації Андрія Сопронюка, аби захистити справедливість. Був у цій школі і голова Волинської облдержадміністрації Володимир Бондар. Він пообіцяв: якщо через два тижні конфлікт не буде вичерпаний – вживуть відповідні заходи. Пан Сопронюк теж погоджується, що ситуація у колективі аж ніяк не сприяє нормальній роботі, а тому доручив «вивчити питання доцільності перебування Чирви на посаді директора».

При зустрічі Тетяна Чирва сказала, що вона працює добросовісно – того ж вимагає і від вчителів. Пояснити конкретно, чому в школі розгорівся серйозний конфлікт, вона не може. На її думку, «цьому сприяють родинні зв’язки», політичні звинувачення на її адресу, а також те, що саме Олег Кравчук ще три роки тому сказав, що вона «не буде робити директором». При розмові Тетяна Федорівна жодних претензій Олегу Олексійовичу як педагогу не пред’явила. Вона готова примиритися з колегами і вчителем хімії, якщо той вибачиться за нанесену їй образу. Як пояснила, свого чоловіка на посаду гардеробника призначила тому, що він виконував у школі «кваліфіковані роботи». У розмові з’ясувалося: ці кваліфіковані роботи – «столярні, слюсарні, монтажні». А якщо точніше, він оббивав вагонкою спортзал, актовий зал, перекривав дах... Сам? Ні. Але інші, хто працював разом з ним, гроші за це не отримували. Сам Сергій Чирва заявив: «А що, я мав усе, починаючи із завезення лісу на пилораму, робити задарма?» Коли поцікавилася, чий ліс, чи є відповідні документи на те, за які саме роботи і кому він платив, почула, що нема. А ліс – сільської ради, і голова дав дозвіл на його вирубку. З усіма іншими домовлявся й «платив кому потрібно налічкою зі своєї кишені». Цікава відповідь. По-перше, на вирубку лісу треба отримати спеціальний дозвіл, і аж ніяк не від сільського голови. Тому вирішення таким чином питання з лісом для школи мало б зацікавити відповідні органи. Бо, здається, закон один для всіх. По-друге, до вищезгадуваних робіт були задіяні і вчителі, і батьки, і чоловіки вчительок, проте ніхто з них не отримав жодної копійки. Факти дуже цікаві...
Олег Кравчук категорично не хоче вибачатися, бо вважає, що сказав правду. Він тільки за те, щоб у школі була дисципліна й вимоги, і так само категорично проти будь-якого тиску та приниження. Більше того, саме він – ініціатор припинення усіляких «шкільних торжеств» з випивками. Особливо полюбляли вчителі, як він пояснив, такі застілля після відповідних районних нарад, коли ще діти перебували у школі. Лише після того, як привів в учительську дітей перед 8 Березня, щоб ті побачили, як розпивається шампанське на перерві, – такі «заходи» припинилися. Дехто на нього зразу ображався, а тепер розуміють, що все правильно: школа – не місце для розпивання хмільних напоїв. Здавалося б, у цьому питанні категоричною мала б бути директорка. Але її чоловік у редакції чомусь кинув фразу: «Запитайте у вчителів, що зробив Кравчук на 8 Березня?», маючи на увазі той випадок в учительській. Олег Олексійович не дивується таким висновкам Сергія Чирви, бо ще три роки тому говорив директорці, аби її сім’я не продавала у своїх барах самогон. Але він жодного слова тоді не сказав їй, що вона не буде директором. Так само Сергій Чирва підтвердив, що це він звернувся у прокуратуру і повідомив, що діти вчительки історії незаконно отримали «чорнобильське посвідчення». Теж цікаво, чому він це не зробив ще чотири роки тому, а лише тоді, коли вчителька історії почала обурюватися діями його дружини? Загалом така «опіка» над школою з боку чоловіка Тетяни Федорівни дивує. Він підприємець, і втручання у роботу шкільного колективу – не його справа.
Затягування розв’язання конфлікту в інших колективах ще якось можна було б виправдати. Але у школі, думаю, недопустимо, щоб його вирішували чи не весь навчальний рік.  Тим паче, на школярів аж ніяк позитивно не вплине той факт, що директорка судиться з вчителем, якого вони дуже люблять. Стривожені й батьки – вони теж просять припинити цю війну. І взагалі, про який нормальний навчальний процес може йти мова, коли всі знервовані, постійно щось з’ясовують, а до судів треба більше готуватися, як до уроку? Уже настільки зрозуміло, що жодна зі сторін не примириться, бо, як кажуть, попала коса на камінь. Але влада, яка мала б уже давно чітко визначитися і поставити на цьому крапку, чомусь зволікає. Чи вона так само, як і колишня, має свої інтереси і виступає за принципом минулої – «впливовості і домовленості»? Не такі лозунги ми чули і чуємо від голови облдержадміністрації Володимира Бондаря. А два тижні, які він давав для примирення, вже давно минули...