Чому в Литві не крадуть ліс?

На запрошення нашого земляка, Надзвичайного і Повноважного Посла України у Литовській Республіці Бориса Клімчука, група журналістів побувала у цій країні. Програма візиту була надзвичайно насиченою та цікавою. Україна з Литовською Республікою знаходиться в одному часовому поясі, тож під час поїздки не потрібно було переводити годинник. Щоправда, побувавши там, я переконався – ми відстаємо від них років на п’ятнадцять, а може, й більше. У нас з Литвою було спільне минуле в середні віки. Наш луцький замок не даремно називається замком Любарта. У двадцятому столітті ми з литовцями жили в одній державі – Радянському Союзі. Вже п’ятнадцять років, відколи наші дороги розійшлися. Вони пішли вперед, а ми залишилися на місці. Тепер Литва в Європейському Союзі, і хочеться вірити – у нас з литовцями буде спільне майбутнє. Вони також зацікавлені в цьому, тому нам намагалися розповісти про свій досвід реформ в лісовій галузі та новітні технології в енергозбереженні.

У приватних лісах можна збирати ягоди та гриби

Дуже цікавою була зустріч в Генеральній уредії (так в Литві називається наш аналог міністерства лісового господарства).
– У нашій країні реформи лісової галузі пройшли чотири роки тому, – розпочав розмову заступник генерального директора дирекції лісів Литви Вігантас Крауяліс. – Тепер ми живемо стабільно і добре. Найголовніше наше завдання – збільшення лісистості за рахунок освоєння сільськогосподарських земель, щороку ми повинні заліснити не менше тисячі гектарів. Виконується державна програма, всі ліси пройшли сертифікацію.
На запитання про незаконні вирубки державний чиновник відповів:
– Ми тісно співпрацюємо з департаментом поліції та охорони навколишнього середовища. В останні роки незаконні вирубки лісу значно скоротилися, тому що не стало економічних основ. Злодіям нікуди подіти крадену деревину, пилорами її не беруть – бояться втратити ліцензію на роботу. Ніяких дискусій та зайвих розмов. Остання велика крадіжка була ще в 2003 році.
У Литві відбувається дуже цікавий і повчальний для нас процес – відсторонення лісівників від рубки, вивозу та переробки деревини. У них лісники ліс майже не рубають, а всі роботи виконують підрядники – приватні підприємці. Тому в лісгоспах немає навіть пилорам та деревообробних цехів. 
Пан Крауяліс розповів про ситуацію з приватними лісами. Адже ми уявляли, що вони загороджені парканами та колючим дротом. Це зовсім не так. У лісовому законі Литви записано: в приватному лісі можна ходити, збирати гриби, ягоди, є лише одне застереження – не можна наближатися до садиби власника за 100 метрів. А так, жодних проблем. Рубка приватних лісів регламентується за тими ж правилами, як і державних. Кожен власник має детальний план, у якому вказано, якого віку дерева та порода. Господар отримує білет на рубку і береться до роботи. Тобто, приватний власник не може звалити весь ліс відразу та продати його, а тільки зрілу деревину.

 Після вступу Литви в ЄС будь-який громадянин Євросоюзу може купити тут землю. Тому спочатку звичайні литовці боялися, що багаті іноземці скуплять всі їхні ліси. Пройшло кілька років, але цього не сталося. Іноземні компанії купили всього 6 тисяч гектарів. Під час розмови литовці наголошували: хто б ліс не купував, він не залишається без господаря і всі податки йдуть в бюджет Литовської Республіки.
Ще одна цікава деталь – у лісовому господарстві не вистачає робочих рук. В останні роки багато робітників виїхали на роботу за кордон, в основному в Англію (за попередніми даними – 400 тисяч литовців). Тому в лісі немає кому працювати. Щоб робітники не втікали, їм підвищують зарплату. Наприклад, лісник отримує в середьому від 1000 до 1500 літів (2000-3000 гривень).
За минулий рік лісове господарство всієї Республіки отримало 30 мільйонів літів чистого прибутку, продали 1 мільйон метрів кубічних деревини.
Нам показали Кайшядорську лісову уредію (типовий лісгосп) між Вільнюсом та Каунасом, який займає площу 46 тисяч гектарів, з них державного лісу – 26 тисяч. Директор Стасус Трускаускас розповів про  своє господарство, яке складається з восьми лісництв. В лісовій охороні тут зайнято 50 працівників. Є мисливські угіддя, в яких водяться  дикі кабани, олені, козулі, вовки, лисиці. За словами лісівника, звірів у їхніх лісах аж забагато, бо великі кошти виділяються на захист флори та фауни.
Вражає литовський ліс своєю чистотою, тут немає стихійних сміттєзвалищ, як у волинських лісах. Пан Трускаускас розповів, що сміття прибирають лісники, а коли є необхідність, то наймають людей. У лісах стоять спеціальні контейнери, коли вони наповнюються, працівники спеціалізованої фірми сміття вивозять.
У литовському лісі нічого не пропадає: збирають і використовують навіть гілки, які подрібнюють і опалюють ними будинки. Лісівники ефективно й успішно співпрацюють з асоціацією виробників теплової енергії. Про литовський досвід в енергозбереженні читайте в наступному номері.

***     
Ця невелика, але горда і незалежна Республіка показує нам, як можна жити. Прагне допомогти, тому під час ділових зустрічей литовські бізнесмени та урядовці наголошували: “Ми готові до взаємовигідного співробітництва”. А чи готові ми – українці?