Безоплатної медицини не може бути
Цими днями на “прямій лінії” у нашій газеті побував начальник управління охорони здоров’я Волинської облдержадміністрації Ігор Степанович Ващенюк. Зважаючи на редакційну пошту, де левова частина листів – нарікання на роботу медиків, очікували на шквал дзвінків. Проте особливих скарг від наших читачів не почули. Бо зверталися, як правило, з проханням допомогти у конкретній біді.
Онколог і рентгенолог – непрестижні професії?
– Ігоре Степановичу, Вас турбує жителька міста Луцьк Любов Литвин. Моя дитина хвора на цукровий діабет важкої форми. Для цієї категорії хворих санаторій “Каштан Трускавецький” – єдине місце для якісного лікування. То чому ж нам відмовляються давати путівки, пояснюючи це тим, що цей лікувальний заклад вже викупили?
– Я про це вперше чую і негайно почну розбиратися (записавши номер телефону жінки, зробив кілька дзвінків і через 10 хвилин дав пані Любові вичерпну відповідь – авт.). Не хвилюйтеся, путівки будуть. Їх на область саме в санаторій “Каштан Трускавецький” виділено 12 штук. Зверніться до свого лікуючого лікаря, і уже в цьому кварталі ви маєте отримати путівку.
– Я Вам дуже вдячна, так мене заспокоїли. Не забувайте про таких дітей, як наші.
– Я – Ніна Михальська, колишня завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту у селі Городище-2 Луцького району. Мене цікавить, чому фельдшерам, які все життя пропрацювали у селі і вийшли тут на пенсію, не дають пільг на комунальні послуги?
– Постанова Кабінету Міністрів про пільги для такої категорії пенсіонерів вже є. Кошти на них мають бути передбачені у місцевих бюджетах на 2006 рік.
– Телефонує Вам із села Забороль Луцького району Ольга Дрепитюк. Мені потрібна операція по заміні двох суглобів. А грошей на це не маю, бо вже два роки не працюю.
– А Вас обстежували в обласній лікарні?
– Так, мені тут дали заключення, що операція необхідна, і порадили збирати документи на групу інвалідності.
– Прийдіть, будь ласка, до нас в управління охорони здоров’я (Суворова, 5), ми знову дамо вам направлення в обласну лікарню. Справа в тому, що днями ми отримали де-кілька комплектів суглобів. Якщо вони Вам підійдуть, можна буде відразу зробити операцію.
– Ігоре Степановичу? Це Микола Ісаєв з Луцька. Моя дружина вже 14 років хворіє важкою формою нецукрового діабету. Життєво необхідні таблетки, які вона мусить приймати, коштують 440 гривень за 30 штук. А пенсія – 390 гривень. Як бути? Раніше ж такі препарати видавалися безкоштовно.
– Згідно із законом Ви дійсно маєте право отримувати ліки безкоштовно. Уся проблема в тому, що кошти на діабетиків виділяються загальною сумою. Спочатку нам потрібно ви-ділити гроші на інсулін. Якщо якась сума залишається, вона йде на препарати для хворих нецукровим діабетом. Але, звичайно ж, повного забезпечення вже не буде, тому коштами у такому разі має допомогти і місцевий бюджет. Зателефонуйте мені через два тижні, сподіваюся, тоді питання з розподілом коштів буде вирішене.
– Я з Камінь-Каширського району. Почула, що зараз для інвалідів-чорнобильців існують пільги на протезування зубів. Це правда?
– Так, місцевий бюджет мав на це закласти кошти. Тому зверніться у стоматполіклініку за місцем проживання.
– Вас турбує Світлана Пілоян, місто Луцьк. Скажіть, будь ласка, чому всі говорять про повну укомплектованість медикаментами онко- і тубдиспансерів, коли насправді там нічого немає. Я оперувалася в онколікарні у 2004 році, так у мене навіть кров на аналізи не брали, тому що я не мала шприца! Куди ж діваються гроші на ліки? І ще запитання. Я онкохвора, відношуся до першої поліклініки. Чому у ній вже півроку немає онколога? Невже терапевт, якому дали ці півставки, щось тямить у наших хворобах?
– Відповім на друге запитання: я надішлю запит з вимогою розібратися у міське управління охорони здоров’я, це їхня компетенція. Дійсно, маємо зараз серйозні проблеми з кадровим укомплектуванням. На жаль, лікарі все частіше вибирають престижні професії. Натомість працювати онкологами, рентгенологами, лікарями-статистиками не мають бажання.
Щодо безкоштовного лікування, то тубдиспансер забезпечений медикаментами повністю, а от онкодиспансер отримує їх не в повному обсязі: має дорогі препарати для хіміотерапії, натомість допоміжні лікарські засоби доводиться оплачувати хворому.
– Я – інвалід II групи загального захворювання з Луцька (назватися не побажала – авт.) Чому нам немає ніяких пільг на квартплату?
– Вибачте, але квартплата – це не наша компетенція.
– Тоді таке питання. Я важкохвора – потрібна операція на серці. А мені навіть передбачену державою 50-відсоткову знижку на ліки не дають. Мушу підліковуватися за свої гроші.
– Якщо Вам потрібна операція, то у цьогорічному бюджеті вже закладені необхідні кошти саме на кардіохірургію. Зверніться до нас, ми скеруємо Вас в обласну лікарню на обстеження і вирішуватимемо Ваше питання в індивідуальному порядку.
– Операція дуже складна, в Луцьку її тільки вчаться робити, я хочу потрапити в Київ.
– На жаль, оплатити вашу операцію в Києві ми вже не маємо права. Так, торік ми ще таке практикували. Але київське контрольно-ревізійне управління заборонило оплачувати операції наших людей за межами області. Якщо наш хворий їде в Київ, лікувати його мають за кошт Києва. А це призведе до того, що люди з областей будуть стояти три-чотири роки в чергах на операцію. Зовсім неврегульована ситуація, тому ми вже направили листа в Міністерство фінансів з проханням детальніше розібратися зі своєю забороною.
– Як це так – Україна ж одна?
– Бачите, ми теж протестуємо проти цього безглуздя, але приписи вищого керівництва мусимо виконувати.
– То до кого мені звертатися, як знайти кошти на операцію в Києві?
– Такі операції можна робити і в Луцьку, але якщо хочете саме в столиці, тоді якусь суму вам може виділити управління соціального захисту. Але, звичайно ж, не всі 15 тисяч гривень, які вам потрібні. Можливо, трохи виділить міськвиконком, оформивши як матеріальну допомогу...
– То що, лягати і помирати? Я багатодітна мати, у мене діти шкільного віку.
– На даний момент ми всіма силами намагаємся врегулювати це питання.
– Я про це вперше чую і негайно почну розбиратися (записавши номер телефону жінки, зробив кілька дзвінків і через 10 хвилин дав пані Любові вичерпну відповідь – авт.). Не хвилюйтеся, путівки будуть. Їх на область саме в санаторій “Каштан Трускавецький” виділено 12 штук. Зверніться до свого лікуючого лікаря, і уже в цьому кварталі ви маєте отримати путівку.
– Я Вам дуже вдячна, так мене заспокоїли. Не забувайте про таких дітей, як наші.
– Я – Ніна Михальська, колишня завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту у селі Городище-2 Луцького району. Мене цікавить, чому фельдшерам, які все життя пропрацювали у селі і вийшли тут на пенсію, не дають пільг на комунальні послуги?
– Постанова Кабінету Міністрів про пільги для такої категорії пенсіонерів вже є. Кошти на них мають бути передбачені у місцевих бюджетах на 2006 рік.
– Телефонує Вам із села Забороль Луцького району Ольга Дрепитюк. Мені потрібна операція по заміні двох суглобів. А грошей на це не маю, бо вже два роки не працюю.
– А Вас обстежували в обласній лікарні?
– Так, мені тут дали заключення, що операція необхідна, і порадили збирати документи на групу інвалідності.
– Прийдіть, будь ласка, до нас в управління охорони здоров’я (Суворова, 5), ми знову дамо вам направлення в обласну лікарню. Справа в тому, що днями ми отримали де-кілька комплектів суглобів. Якщо вони Вам підійдуть, можна буде відразу зробити операцію.
– Ігоре Степановичу? Це Микола Ісаєв з Луцька. Моя дружина вже 14 років хворіє важкою формою нецукрового діабету. Життєво необхідні таблетки, які вона мусить приймати, коштують 440 гривень за 30 штук. А пенсія – 390 гривень. Як бути? Раніше ж такі препарати видавалися безкоштовно.
– Згідно із законом Ви дійсно маєте право отримувати ліки безкоштовно. Уся проблема в тому, що кошти на діабетиків виділяються загальною сумою. Спочатку нам потрібно ви-ділити гроші на інсулін. Якщо якась сума залишається, вона йде на препарати для хворих нецукровим діабетом. Але, звичайно ж, повного забезпечення вже не буде, тому коштами у такому разі має допомогти і місцевий бюджет. Зателефонуйте мені через два тижні, сподіваюся, тоді питання з розподілом коштів буде вирішене.
– Я з Камінь-Каширського району. Почула, що зараз для інвалідів-чорнобильців існують пільги на протезування зубів. Це правда?
– Так, місцевий бюджет мав на це закласти кошти. Тому зверніться у стоматполіклініку за місцем проживання.
– Вас турбує Світлана Пілоян, місто Луцьк. Скажіть, будь ласка, чому всі говорять про повну укомплектованість медикаментами онко- і тубдиспансерів, коли насправді там нічого немає. Я оперувалася в онколікарні у 2004 році, так у мене навіть кров на аналізи не брали, тому що я не мала шприца! Куди ж діваються гроші на ліки? І ще запитання. Я онкохвора, відношуся до першої поліклініки. Чому у ній вже півроку немає онколога? Невже терапевт, якому дали ці півставки, щось тямить у наших хворобах?
– Відповім на друге запитання: я надішлю запит з вимогою розібратися у міське управління охорони здоров’я, це їхня компетенція. Дійсно, маємо зараз серйозні проблеми з кадровим укомплектуванням. На жаль, лікарі все частіше вибирають престижні професії. Натомість працювати онкологами, рентгенологами, лікарями-статистиками не мають бажання.
Щодо безкоштовного лікування, то тубдиспансер забезпечений медикаментами повністю, а от онкодиспансер отримує їх не в повному обсязі: має дорогі препарати для хіміотерапії, натомість допоміжні лікарські засоби доводиться оплачувати хворому.
– Я – інвалід II групи загального захворювання з Луцька (назватися не побажала – авт.) Чому нам немає ніяких пільг на квартплату?
– Вибачте, але квартплата – це не наша компетенція.
– Тоді таке питання. Я важкохвора – потрібна операція на серці. А мені навіть передбачену державою 50-відсоткову знижку на ліки не дають. Мушу підліковуватися за свої гроші.
– Якщо Вам потрібна операція, то у цьогорічному бюджеті вже закладені необхідні кошти саме на кардіохірургію. Зверніться до нас, ми скеруємо Вас в обласну лікарню на обстеження і вирішуватимемо Ваше питання в індивідуальному порядку.
– Операція дуже складна, в Луцьку її тільки вчаться робити, я хочу потрапити в Київ.
– На жаль, оплатити вашу операцію в Києві ми вже не маємо права. Так, торік ми ще таке практикували. Але київське контрольно-ревізійне управління заборонило оплачувати операції наших людей за межами області. Якщо наш хворий їде в Київ, лікувати його мають за кошт Києва. А це призведе до того, що люди з областей будуть стояти три-чотири роки в чергах на операцію. Зовсім неврегульована ситуація, тому ми вже направили листа в Міністерство фінансів з проханням детальніше розібратися зі своєю забороною.
– Як це так – Україна ж одна?
– Бачите, ми теж протестуємо проти цього безглуздя, але приписи вищого керівництва мусимо виконувати.
– То до кого мені звертатися, як знайти кошти на операцію в Києві?
– Такі операції можна робити і в Луцьку, але якщо хочете саме в столиці, тоді якусь суму вам може виділити управління соціального захисту. Але, звичайно ж, не всі 15 тисяч гривень, які вам потрібні. Можливо, трохи виділить міськвиконком, оформивши як матеріальну допомогу...
– То що, лягати і помирати? Я багатодітна мати, у мене діти шкільного віку.
– На даний момент ми всіма силами намагаємся врегулювати це питання.
Навіщо у лікарнях одягають кульки на ноги?
Журналісти теж скористалися нагодою і поставили декілька запитань Ігорю Степановичу.
– Ваше ставлення до лікарів, які настирливо хочуть пройти в політику?
– Лікарі – такі ж громадяни України, як і всі. Тому нічого поганого я в тому не бачу. Аби усе це не виходило за межі розумного, а також не було силового залучення своїх підлеглих у якісь політичні сили. По-друге, лікарі в політиці – це своєрідне визнання їхньої роботи. Адже середня заробітна плата в галузі охорони здоров’я на Волині за 2005 рік становила 496 гривень. Є над чим задуматися: не держава визнає лікарів, а люди. Крім того, кожен лікар, який йде в політику, має реально оцінювати свої можливості та знання – чи зможе він там повноцінно працювати? Бо якщо він завантажений в операційній, краще було б все ж не розриватися на два фронти.
– Не секрет, що ваша галузь вважається однією з найкорумпованіших. Як Ви це прокоментуєте?
– Я розумію, про що ви говорите, але термін “корупція” вживається тільки стосовно державних службовців. Моральні проблеми із незаконним отриманням винагороди у нас, звичайно, присутні. Якщо вимагаються гроші перед лікуванням і попереджається, що без проплати допомога не надаватиметься – це злочин. А от прокоментувати ситуацію щодо винагороди, яка дається після наданого лікування, мені важко. В першу чергу це принизливо, але отримувати таку маленьку зарплату ще більш принизливо.
– Ви прихильник платної чи безплатної медицини? Що нас чекає в плані охорони здоров’я?
– Безплатної медицини не може бути. В жодній країні світу немає повністю державної охорони здоров’я. Є солідарна: частину платить держава, частину – загальнообов’язкове медичне страхування, ще одну частину (при потребі) забезпечує сам хворий. Мені здається, що людям потрібно чесно сказати про це.
– Як справи із забезпеченням кадрів у селі?
– Так, проблеми є, але не такі катастрофічні, як здається. Область укомплектована штатними лікарями на 82%. Щоб кваліфікований лікар переїхав працювати в село – потрібно створити для нього заохочувальні умови, дати житло. Але це не завжди можна організувати.
– А чи не простіше було б зайнятися цільовим призначенням: вивчити дитину, щоб після закінчення навчання вона повернулася на роботу у своє рідне село?
– Ми так і робимо. Але останні новини невтішні: маємо проблему з набором молодих цільовиків. Вчитися безкоштовно хочуть, а от у село повертатися – ні.
– Цьогорічний розподіл коштів на медицину в області кращий за попередній?
– Так, і досить непоганий. На цей рік 8,5 мільйона гривень виділено на сільську медицину. Значні кошти підуть на транспорт швидкої допомоги. На 20% підняли суму на харчування та медикаменти у лікарнях. Приміром, кожен хворий в обласній лікарні отримуватиме харчів на суму 2,7 гривні в день, а медикаментів – на 2,9 (торік ця сума становила відповідно 2,15 та 2,40 гривні).
– Навіщо у наших лікарнях людей змушують натягати кульки на ноги? Європейські медичні заклади чудово обходяться й без цього.
– Усе це робиться для підтримки належного санітарного режиму в установі. Це проблема – лікарні економлять на чисельності молодшого персоналу.
– Ваше ставлення до лікарів, які настирливо хочуть пройти в політику?
– Лікарі – такі ж громадяни України, як і всі. Тому нічого поганого я в тому не бачу. Аби усе це не виходило за межі розумного, а також не було силового залучення своїх підлеглих у якісь політичні сили. По-друге, лікарі в політиці – це своєрідне визнання їхньої роботи. Адже середня заробітна плата в галузі охорони здоров’я на Волині за 2005 рік становила 496 гривень. Є над чим задуматися: не держава визнає лікарів, а люди. Крім того, кожен лікар, який йде в політику, має реально оцінювати свої можливості та знання – чи зможе він там повноцінно працювати? Бо якщо він завантажений в операційній, краще було б все ж не розриватися на два фронти.
– Не секрет, що ваша галузь вважається однією з найкорумпованіших. Як Ви це прокоментуєте?
– Я розумію, про що ви говорите, але термін “корупція” вживається тільки стосовно державних службовців. Моральні проблеми із незаконним отриманням винагороди у нас, звичайно, присутні. Якщо вимагаються гроші перед лікуванням і попереджається, що без проплати допомога не надаватиметься – це злочин. А от прокоментувати ситуацію щодо винагороди, яка дається після наданого лікування, мені важко. В першу чергу це принизливо, але отримувати таку маленьку зарплату ще більш принизливо.
– Ви прихильник платної чи безплатної медицини? Що нас чекає в плані охорони здоров’я?
– Безплатної медицини не може бути. В жодній країні світу немає повністю державної охорони здоров’я. Є солідарна: частину платить держава, частину – загальнообов’язкове медичне страхування, ще одну частину (при потребі) забезпечує сам хворий. Мені здається, що людям потрібно чесно сказати про це.
– Як справи із забезпеченням кадрів у селі?
– Так, проблеми є, але не такі катастрофічні, як здається. Область укомплектована штатними лікарями на 82%. Щоб кваліфікований лікар переїхав працювати в село – потрібно створити для нього заохочувальні умови, дати житло. Але це не завжди можна організувати.
– А чи не простіше було б зайнятися цільовим призначенням: вивчити дитину, щоб після закінчення навчання вона повернулася на роботу у своє рідне село?
– Ми так і робимо. Але останні новини невтішні: маємо проблему з набором молодих цільовиків. Вчитися безкоштовно хочуть, а от у село повертатися – ні.
– Цьогорічний розподіл коштів на медицину в області кращий за попередній?
– Так, і досить непоганий. На цей рік 8,5 мільйона гривень виділено на сільську медицину. Значні кошти підуть на транспорт швидкої допомоги. На 20% підняли суму на харчування та медикаменти у лікарнях. Приміром, кожен хворий в обласній лікарні отримуватиме харчів на суму 2,7 гривні в день, а медикаментів – на 2,9 (торік ця сума становила відповідно 2,15 та 2,40 гривні).
– Навіщо у наших лікарнях людей змушують натягати кульки на ноги? Європейські медичні заклади чудово обходяться й без цього.
– Усе це робиться для підтримки належного санітарного режиму в установі. Це проблема – лікарні економлять на чисельності молодшого персоналу.
Підготувала
Мирослава КОСЬМІНА
| Comments: |
