12 тисяч солдатів перевіряли на міцність Кремлівський палац

В останні роки з розповідей очевидців ми знаємо, як випробовували в Радянському Союзі космічні ракети, ядерну зброю, атомні підводні човни. Нещодавно я дізнався, як перевіряли на міцність один із символів Комуністичної партії Радянського Союзу – Кремлівський палац з’їздів. Мешканець села Дачне Ківерцівського району Роман Ореховський був безпосереднім учасником цієї події. Він вперше розповів про це для нашої газети. 

У 1960 році волинянина Романа Ореховського призвали в радянську армію. Потрапив він у Московський округ, у ракетні війська протиповітряної оборони, які тоді були суперсекретними. Перша армія особливого призначення оберігала повітряний простір навколо столиці Радянського Союзу. Рядовий Ореховський служив водієм на ракетній базі. Якраз тоді у Москві споруджували два грандіозні об’єкти: Кремлівський палац і Останкінську телевежу.
– Коли вже закінчувалося будівництво палацу, – пригадує Роман Володимирович, – з кожного підрозділу стали відбирати солдатів. Нам нічого не пояснювали – пройшли ретельну медичну комісію: як льотчиків, перевіряли на центрифузі. Таким чином з нашої частини в ту групу потрапило сорок чоловік. Одного дня в центр столиці стали звозити солдатів з усієї Московської області – всього 12 тисяч. Нас колонами завели на територію Кремля і стали заповнювати зал, коридори новозбудованого палацу. Велику групу розмістили на даху і навіть на бетонному “козиркові” при вході. Його довжина 22 метри, товщина – 18 сантиметрів. Туди загнали десь тисячу солдатів, щоб випробувати, чи не зламається. Я потрапив у партер. Величезний зал розрахований на 5450 місць, але людей було набагато більше. В проходах між рядами, на сцені, в коридорах – скрізь стояли солдати.

За словами мого співрозмовника, вся гігантська будівля зведена на спеціальних амортизаторах, як залізничний вагон – на пружинах.
– Як тільки нас туди загнали, – розповідає волинянин, – несподівано вся споруда стала трястися, ходуном ходити, як під час землетрусу. Випробовували ті механізми, чи здатні вони витримати подвійне навантаження. Ми нічого не могли зрозуміти, а серед тих солдатів, які знаходилися на даху палацу, розпочалася паніка. Вони вирішили, що будівля розвалюється. Ще перед тим, як нас заводили, я звернув увагу на величезну колону машин швидкої допомоги. Ми ніяк не могли зрозуміти, для чого їх стільки пригнали. Видно, командування очікувало, що буде багато жертв, але наскільки я знаю, все обійшлося без смертельних випадків. Хоча медики тоді мали роботу – кількох солдатів з даху знімали і їх забирала “швидка”. Адже тоді добряче трясонуло.
Після повернення в частину всіх учасників цього кремлівського випробування зібрали окремо, проінструктували і взяли підписку на 12 років про нерозголошення важливої державної таємниці. У разі порушення очікувала кримінальна відповідальність. Той термін давно пройшов, але Роман Володимирович вперше розповів про це для нашої газети.
Бачив він також, як будувалася Останкінська телевежа. Стоїть вона на шести циліндричних кулях, а підтримує всю споруду 107 тросів. Її висота – 533 метри. Під час роботи спеціальними анкерними болтами 42 крани змонтували на стінах башти.
– Я був на висоті 240 метрів, – згадує свої враження чоловік, – далі не пускали. Але й звідтіля було видно всю Москву.

 Коли Роман Ореховський звільнявся з армії, йому пояснили, що на військові збори або, як тоді казали, в “партизани”, його призивати вже не будуть, бо служив в секретній ракетній частині і давав підписку. Він одружився. Дружина Стефанія Олексіївна народила двох синів. Роман Володимирович вже працював тоді на заводі синтетичних шкір.
Вночі 20 листопада 1979 року за ним приїхали з військкомату. Тоді якраз загострилася ситуація в сусідній Польщі. У Володимирі-Волинському розгортали цілу дивізію, і не вистачало водіїв бронетранспортерів. А в Романа Володимировича були права на БТР, тому його й призвали. 
– Ми вже стояли на кордоні в Устилузі, готові до наступу на Польщу, – розповідає пан Роман, – нам видали автомати Калашникова, бойові патрони і пояснили – потрібно допомогти братньому польському народові відстояти завоювання соціалізму.
Їх майже три місяці тримали у стані бойової готовності, але в кінці грудня 1979 року розпочалася війна в Афганістані, і Радянський Союз не наважився на агресію в тодішню Польську Народну Республіку. 

Енциклопедична довідка
Кремлівський палац з’їздів – найбільша споруда на території Московського Кремля. Збудований у 1959-1961 роках за проектом головного архітектора Москви Михайла Посохіна, архітекторів Ашота Мндоянца, Євгена Стама і Павла Штеллера. Палац зайняв північно-західну частину території Кремля. При його спорудженні було знесено стару будівлю Оружейної палати. Автори в 1962 році нагороджені Ленінською премією СРСР. Кремлівський Палац з’їздів став головною ідеологічною трибуною комуністичної партії і використовувався для проведення партійних з’їздів (починаючи з XXII з’їзду КПРС), важливих урядових прийомів, громадських і міжнародних заходів. Головний зал був обладнаний з урахуванням останніх на той час досягнень акустичної техніки, здійснювався синхронний переклад на дванадцять іноземних мов.