«Вставай і йди на …!»
Микола Касьян колись мріяв вчитися в художньому інституті – дуже гарно малював. Міг досягти успіхів і на літературній ниві. В поетичному конкурсі “Комсомольської правди” Касьян посів друге місце, поступившись Роберту Рождественському.
Та не судилося бути поетом. У середині шістдесятих закінчив Харківський медінститут – батько наполіг, щоб син став лікарем. І не дивно. Бо батько був відомим костоправом, за що його вісім разів судили. Йому передав свої секрети дід. А вивчали Касьяни будову людини за кістками, які лежали на горищі (туди, крім Миколи, з дітей ніхто не лазив – боялися). Батько добряче бив його, але Касьян йому вдячний. І особливо – матері. Річ у тім, що його демобілізували з армії інвалідом першої групи – мав кавернозний туберкульоз легень. П’ять місяців лікувався в Алма-Аті, півроку – в Москві. Касьяна збиралися оперувати – видаляти верхівки обох легень. Але за десять днів до операції йому написала мати: “Робити операцію забороняю, а якщо не послухаєшся, так і знай – хоронити не буду!” І Касьян відмовився. Вилікувала його полтавська монашка травами, настояними на чистому спирті. Випивав щодня, не розводячи, по 100 грамів. Отоді, як каже, і пристрастився до “цього діла”.
– Накачаю, бувало, півтора-два літра і працюю, – сміється.
А працювати костоправу Касьяну заважали різні перевірки – лише у вісімдесятому в нього побували 22 комісії. Ким тільки для них не був: шарлатаном, аферистом, невігласом. Та, незважаючи на переслідування, в Кобеляки їхали звідусіль.
А скільки знаменитостей відчуло силу касьянівських рук! І дочка Брежнєва Галина, і тодішня Голова президії Верховної Ради УРСР Валентина Шевченко, і перша жінка-космонавт Валентина Терешкова та багато інших космонавтів. Близько знайомий із Софією Ротару, з покійним Юрієм Нікуліним. Довелося Касьяну їздити і до Раїси Горбачової – в неї три шийні хребці були трохи “збиті”. Де вона тільки не лікувалася – і в нас, і за кордоном. А Касьян за три дні Раїсі Максимівні вправив хребці і... отримав звання Народного лікаря СРСР! Крім того, він ще й заслужений лікар України, удостоєний багатьох орденів. Пропонували Касьяну роботу в Четвертому управлінні і давали квартиру в самому центрі столиці, недалеко від будинку Брежнєва. Та він вперся і сказав: “Москва і Київ нам до с... Столиця наша – Кобеляки”.
На питання “Багатий Ви чоловік чи заможний?” Касьян відповів:
– Багатий, звичайно. Три дочки, син, три внуки і один правнук.
Дочки – від першої дружини. З другою всиновили хлопчика, коли йому йшов другий рік. Те, що він з дитбудинку, Ян знає – Касьян сам розповів, що знайшли його, двотижневого, в посадці. Нічого не приховував, аби хтось інший не сказав. Тепер син працює лікарем-травматологом.
– Син в мене дуже хороший, – сміється Касьян. – Не п’є, не курить, не матюкається, як я. І віршів таких не пише.
Непристойні жарти, які Касьян вважає своєрідною психотерапією, чуло і подружжя Мартинюків з Луцька, яке кілька разів їздило на лікування в Кобеляки.
– Касьян тоді приймав у своїй хаті, – розповідає Михайло. – У велику кімнату, щось ніби приймальної, заходить двадцять людей, вже роздягнутих до пояса (жінки і чоловіки окремо). Перший раз я ще нічого не знав про Касьяна. І тому був шокований, коли з кімнати, де він приймає, почулися матюки: “Сяка-така, тебе мати як пеленала? А ти кобила лінива!” Це він кричав на молоду жінку, яка привезла свою маленьку дитинку – в неї від памперсів “зіскочили” суглоби (треба сказати, що Касьян діток дуже любить – на прийом завжди бере цукерки).
– Потім зайшла я, – приєднується до розмови Леся. – Трусило від страху, що може якось опозорити. Перед тим одна жінка так перелякалася, що, вибачте на слові, пукнула, то Касьян кричав: “Фу, фу! Відкривайте вікна, бо хтось тут нас...в!” Заходжу, прилягаю на кушетку і простягаю п’ять гривень. Гроші, які дають люди, Касьян кладе під іграшковий ведмедик, що сидить на ліжку (тепер, кажуть, прийом коштує десять гривень і кидають гроші в урну). Не дай, Боже, покласти йому більше грошей чи долари – зматюкає, що більше часу не приділить, а “зелені й без тебе бачив”. Як почув, що я з Волині, то все бурмотів, що ми бандерівці.
І взагалі, як сказали Мартинюки, Касьян жінок не любить – вони начебто в нього енергію витягують. Особливо зневажливо ставиться до повних, їх називає Хіврями, худорлявих – Солохами. “Ну що, Хіврьо, заходь, – звертається до незнайомої пацієнтки і, вистукуючи по спині, каже: – Не грижа в тебе, а с... Жерти сала менше треба”. Лягає котрась, а він: “Широка страна моя родная!..” Якось підвели під руки до Касьяна грузинку, теж повну. Він їй “мата” загнув, але вона не стрималась: “Если б у меня был нож, я б тебя зарезала”. Згадали Мартинюки і такий випадок – до кобеляцького цілителя військовий із Санкт-Петербурга привіз свою неходячу дружину. Касьян гукнув з кімнати, де лікував ту жінку, щоб забрали милиці, а їй наказав, аби вставала і йшла. Росіянка нічого не зрозуміла з його слів і не зрушила з місця. Тоді Касьян “завівся”: “Вставай і йди на ...!” Жінка з переляку пішла сама! По обличчю текли сльози – від образи і приниження, але сяяла усмішка – від щастя і радості. І зі старенькими любить пожартувати, допитується: “Скільки разів дід ще тебе товче?” Бабця засоромиться: “Та Господь з вами... Три года, як поховала”. – “То значить, в тебе є коханець”. І всі, хто це чує, заливаються сміхом.
Але Касьян може розлютитися і зачинити браму (а пацієнтів у день до 500!), якщо доходить до хитрощів – і немічними прикидаються, аби вперед пройти, і в кімнату зайде більше двадцяти чоловік або ж не пропустять когось з місцевих, яких приймає без черги.
– До речі, в Кобеляках є й інші лікарі-мануальники: Чигирин, Руденко, Півень, Рафальський, – розповідає Михайло. – “За рахунок” Касьяна живуть не тільки ці цілителі (перетягують собі клієнтів), а й кобеляцькі люди – беруть приїжджих на квартири, відкривають бари, ресторани. Місцеві йому дуже вдячні.
У своїй книжці “Думи мої, думи мої...” Касьян вибачається за те, що “відпорить” щось словесне, і пише: “Люблю я вас, люди”. Може, й так. Бо кобеляцькі люди розповіли волинянам один цікавий випадок. Кажуть, ніби до нього колись подзвонив Кучма і сказав, що його Людмила захворіла, але Касьян відповів: п’ятсот людей не покине і не поїде до Києва. І через два дні Кучма був у нього в Кобеляках.
м. Луцьк
| Comments: |
