Сто кроків до ста тисяч

Майже десять років тому в інформаційному просторі ЗМІ побачив світ перший номер “Вісника”. Невеличким тиражем – три тисячі. І ось не за горами наш перший круглий ювілей – десятиріччя, що співпадає з найбільшим святом церковного календаря – Великоднем. З хорошим настроєм вісниківці наближаються до цієї дати. Чом не радіти, коли збулася заповітна мрія: є 100-тисячний тираж! Яким чином вдалося цього досягти?

Читача беремо любов’ю, теплом і щирістю

Смілива ідея, як завжди, народилася несподівано, коли ми, скинувши напругу буднів, святкували біля чудодійного джерела Святої Анни на Тернопільщині день народження газети. Тоді редактор Євген Хотимчук поділився під великим секретом своєю “крутою” мрією – до круглої дати взяти стотисячний рубіж. Планку підняв дуже високо, але колектив його підтримав. Дуже переживали, чи заплановане збудеться, коли наш азартний шеф підбивав на літучках результати передплатної кампанії.
Стотисячний тираж не звалився нам з неба, як манна небесна. Адже у наш час читача нічим не здивуєш. Зацікавити можна лише тоді, як журналіст сам щиро переймається тим, про що пише. Про велике горе 32-річної вдови Ольги Вульчин з Нововолинська, на руках якої залишилося восьмеро малих дітей, повідомила редакцію її землячка Ганна Мельниченко (колись завдяки “Віснику і Ко” вона стала духовною посетрою Ользі Фенюк, в якої теж помер чоловік і восьмеро дітей залишилось сиротами). Публікація провідного журналіста Ольги Жарчинської зі зверненням “Допоможи у біді” сколихнула багатьох милосердних людей. Уже через два місяці вдова надіслала нам лист вдячності зі словами: “Я не думала, що у світі є стільки добрих людей.” (“Вісник і Ко”, 4 серпня 2005 р.).
Тривалий час надходила матеріальна допомога сиротам через редакцію, навіть з Італії. Довелося з величезними благодійними клумаками провідати ще раз сім’ю Вульчинів.
Минулого року подібних резонансних публікацій було чимало. 9 червня репортер Кость Гарбарчук розповів про погорільців із села Малі Цепцевичі, що на Рівненщині. Їхня біда (в сім’ї аж семеро дітей!) теж схвилювала наших читачів. Люди приносили в редакцію дитячий одяг, взуття. Коли речей назбиралася повна машина, повезли їх потерпілим. І журналіст у публікації під рубрикою “Повертаючись до надрукованого” з радістю повідомив добрим людям: “Погорільці уже відбудували свою оселю” (“Вісник і Ко”, 6 жовтня 2005 р.). Господарі дякували за грошові перекази та бандеролі від людей.
У журналістиці є термін “зворотний зв’язок”. Це як барометр ефективності наших публікацій.  Чи не найбільше листів зібрав конкурс “Якби я мав мільйон” – досить вдала форма спілкування з читачами. І стільки у тих листах людської щирості, дитячої безпосередності і доброти, що читаєш їх з трепетом в душі. Коли невідома авторка зі Скулина Ковельського району Волині призналася, що за виграний мільйон придбала б собі тапочки, яких ще за свої 43 роки не мала, журналісти розшукали цю жінку. І сам редактор, Євген Хотимчук, невдовзі приміряв багатодітній матері перше у житті кімнатне взуття. Зворушлива публікація Марії Дубук “Якби я мала мільйон, купила б собі тапочки” (“Вісник і Ко”, 21 квітня 2005 р.) спонукала багатьох замислитися над соціальною несправедливістю.
Коли нас запитують “Чим ви берете свого читача?”, відповідаємо: “Любов’ю, теплотою і щирістю”. І не кривимо душею. Бо людські тривоги, горе, трагедії, коли повертаємось з відрядження, не дають заснути до ранку. Стараємось бути ближче до простих людей, що засвідчують рубрики та “шапки” сторінок: “Для вас і про вас”, “Отак і живемо”, “Голос народу”, “Сирітська доля”, “Кажи, що думає”, “Читач викликає кореспондента” та інші. Адже скривджені, не добившись ніде справедливості, звертаються до редакції, як в останню інстанцію. Вісниківці завжди готові, чим можуть, допомогти людині в біді.
Підняти читабельність газети, звісно, підсобляє нам і “гаряча” інформація з місць від власкорів. Особливо цікаві теми “відкопує” журналіст з великим творчим потенціалом Євгенія Ліщук з Тернопільщини. І найчастіше під рубриками “Кримінал” та “Жах”. Передбачаємо докір, що у газеті й так багато крові та жорстокості. Але що тут вдієш, коли це наше життя, і ми відображаємо його таким, яким воно є. Зрештою, зла від його замовчування не поменшає, тільки побільшає, бо воно, не винесене на громадський осуд, почуватиметься безкарним, не стане комусь пересторогою та правоохоронцям докором бездіяльності.

Без вас не було б перемоги у нас

Сьогодні ми виходимо стотисячним тиражем, що є найбільшим разовим тиражем у Волинській, Рівненській та Івано-Франківській областях. І цим здобутком завдячуємо нашим друзям, вмілим організаторам передплатної кампанії, невтомним поштарям та розповсюджувачам “Вісника і Ко” і нашим симпатикам-читачам. Бо зробити цікавою і естетичною газету – тільки півділа. Треба донести її вчасно до читача. Щоб не вийшло так, як у народній притчі про невдаху-господиню: “Вміла готувати, та не вміла подавати”. У нас надійні партнери по газетному бізнесу, які не сидять, склавши руки, а вміють ефективно вести передплатну агітацію. Ми їм безмежно вдячні за підтримку, за вибір, за любов і довіру, за добре слово та успішне діло. А також, що охоче підказують нам цікаві теми. Хочеться назвати лідерів передплати в регіонах, де знайшлося найбільше наших симпатиків, поіменно.
Отже, райвузли зв’язку:
Млинівський – 4589 примірників (начальник М.О. Ігнацевич, інструктор з передплати О.А. Пилипенко); Володимирецький – 4481(начальник М.С. Бедик, інструктор Л.П.Манзик) Рівненської області.
Ратнівський – 3645 (начальник М.І. Лупійчук, начальник дільниці передплати О.П. Клішевська); Старовижівський – 2679 (начальник В.Ю. Власюк, начальник дільниці передплати О.В. Хомич); Маневицький – 2659 (начальник М.В. Дорош, начальник дільниці передплати О.І. Ковердюк) Волинської області.
Кременецький – 1842 (начальник П.Г. Ілинич, інструктор Г.В. Возна); Шумський – 508 (начальник М.Ф. Іщук, інструктор М.П. Гірченко) Тернопільської області.
Снятинський – 480 (начальник О.Г. Романчук, інструктор Г.Д. Говдунник); Тлумацький – 470 (начальник Л.А. Опар, інструктор О.І. Олійник); Долинський – 405 (начальник О.М. Криницький, інструктор Л.В. Ільчишин) Івано-Франківської області.
Новоград-Волинський – 1065 (начальник Г.С. Бущенко, начальник дільниці передплати І.С. Лось); Ємільчинський – 670 (начальник В.М. Герасименко) Житомирської області.
Сокальський – 260 (начальник С.Г. Гарвона, інструктор Н.В. Грушка) Львівської області.
Кращі сільські вузли поштового зв’язку по передплаті: с. Острожець Млинівського району – начальник Марія Еслюк, с. Великі Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області – начальник Людмила Кітун, с. Велимче Ратнівського району Волинської області – начальник Любов Летич, с. Лідихів Кременецького району Тернопільської області – начальник Марія Українець.
Ще раз красно дякуємо і низько кланяємося Вам, шановні, за те, що несете вісниківське слово добрим людям в оселі. І зичимо, щоб у новому році ви усі були здорові та веселі. Ми вас любимо. Завжди будьте з нами, і ми вас не підведемо.

Мирослава МАНЕЛЮК, завідувачка відділу,
Іван ФІНЮК, заступник редактора

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>