Моляться у… цистерні
У незвичній капличці відбуваються релігійні служби у селі Переходи Чортківського району, що на Тернопільщині. Вже другий рік поспіль місцеві жителі моляться Господу в маленькому храмі, основою для якого послужила залізнична вагон-цистерна. На новий храм у кількох десятків домінікан (вірні римо-католицького віросповідання) просто немає грошей.
...Якщо стати перед цією спорудою прямо, нічого дивного відразу й не побачиш: класичний портал звичайної каплички. Та варто ступити кілька кроків убік, і сумніви зникають: перед очима – таки цистерна. Перед тим, як освятити приміщення, з неї зняли колеса, вирізали у металевих боках кілька отворів для вікон, настелили всередині підлогу. Навколишню територію гарно озеленили, а поруч з капличкою спорудили цікавої форми дерев’яну дзвіницю – вона чимось схожа на ракету. Капличка вийшла нівроку: і зовні, і всередині – чисто, акуратно, затишно. А запах бензину, який раніше тут перевозили, вивітрився вже давно.
– Багато років старенькі люди, яким важко йти кілька кілометрів до костелу у Чорткові, молилися у своїх домівках, – розповів місцевий священик отець Дмитро Андрійчук. – У кінці 90-х років в Україну приїхав наш колега отець Ян Пьонтковський, людина надзвичайно творча. У Фастові за його архітектурним проектом нині зводять будинок для дітей вулиці. А у перший рік свого перебування тут отець був стурбований відсутністю бодай скромного храму для вірних у Переходах. Якось на вулиці у Чорткові він побачив групу чоловіків, котрі обідали у цистерні. Нею з одним місцевим жителем розрахувалися на Півночі Росії. Продати її чоловік не міг – кому потрібна у Чорткові цистерна? Придбати річ вирішив отець Ян. Йому ж належить ідея перетворення резервуару у церквицю. У Польщі були зібрані перші пожертви, а у 2003 році капличку вже встановили й освятили. Зсередини вона оббита ізоляційним матеріалом, щоб не було луни, і утеплена. Сьогодні постійно відвідують капличку 30-40 жителів Переходів. Відбуваються тут також хрещення і шлюби. Влітку олтар підсуваємо до порога, щоб громада не парилася у металевій конструкції, а взимку перед богослужіннями прогріваємо приміщення каміном...
Зараз у селі будують православну церкву. Поки ж люди зовсім неупереджено ходять у капличку римо-католиків. На щастя, міжконфесійних протиріч цей край не знав здавна.
– Це, мабуть, єдина церквиця у районі, яку відвідують вірні з католицьких, греко-католицьких, православних родин, – каже отець Дмитро.
Поки у багатьох селах Тернопільщини тривають міжусобиці за право володіння „своїми-чужими” храмами, римо-католики вирішили свою проблему нестандартно. Отець Дмитро Андрійчук переконаний, що вигляд і розміри екстраординарної каплички є другорядними, порівняно зі щирістю віри і молитов.
– Багато років старенькі люди, яким важко йти кілька кілометрів до костелу у Чорткові, молилися у своїх домівках, – розповів місцевий священик отець Дмитро Андрійчук. – У кінці 90-х років в Україну приїхав наш колега отець Ян Пьонтковський, людина надзвичайно творча. У Фастові за його архітектурним проектом нині зводять будинок для дітей вулиці. А у перший рік свого перебування тут отець був стурбований відсутністю бодай скромного храму для вірних у Переходах. Якось на вулиці у Чорткові він побачив групу чоловіків, котрі обідали у цистерні. Нею з одним місцевим жителем розрахувалися на Півночі Росії. Продати її чоловік не міг – кому потрібна у Чорткові цистерна? Придбати річ вирішив отець Ян. Йому ж належить ідея перетворення резервуару у церквицю. У Польщі були зібрані перші пожертви, а у 2003 році капличку вже встановили й освятили. Зсередини вона оббита ізоляційним матеріалом, щоб не було луни, і утеплена. Сьогодні постійно відвідують капличку 30-40 жителів Переходів. Відбуваються тут також хрещення і шлюби. Влітку олтар підсуваємо до порога, щоб громада не парилася у металевій конструкції, а взимку перед богослужіннями прогріваємо приміщення каміном...
Зараз у селі будують православну церкву. Поки ж люди зовсім неупереджено ходять у капличку римо-католиків. На щастя, міжконфесійних протиріч цей край не знав здавна.
– Це, мабуть, єдина церквиця у районі, яку відвідують вірні з католицьких, греко-католицьких, православних родин, – каже отець Дмитро.
Поки у багатьох селах Тернопільщини тривають міжусобиці за право володіння „своїми-чужими” храмами, римо-католики вирішили свою проблему нестандартно. Отець Дмитро Андрійчук переконаний, що вигляд і розміри екстраординарної каплички є другорядними, порівняно зі щирістю віри і молитов.
Євгенія ЛІЩУК,
Тернопільська область
Тернопільська область
| Comments: |
