Андрій Гіль: «я ніколи не рубаю з плеча»
Перебуваючи у відрядженні в Житомирській області, не могла не скористатися нагодою, щоб зустрітися з колишнім волинським прокурором Андрієм Гілем. Тим паче, що того дня він мав час для такої зустрічі. Минулого літа на його адресу було вилито чимало бруду, проте, незважаючи на той галас, що здійняли навколо його імені, Андрія Івановича знають і поважають як порядну людину та професійного фахівця.
– Андрію Івановичу, за п’ять місяців, відколи на Житомирщині, вже звикли до цього краю, людей, чи все-таки тягне на рідну Волинь?
– Звичайно, що до людей і працівників уже звик. Проте душею і серцем – на Волині. Там ще й сім’я, тому відвикнути важко. За 22 роки роботи у прокуратурі, і стільки ж років я сімейний, разом із сім’єю був лише дев’ять років.
– Ого! Тоді своїй дружині можете висловити честь і хвалу – не кожна витримає такий стиль життя.
– Абсолютно з цим погоджуюся, і дійсно моїй Тетяні треба подякувати за те, що знаходить у собі силу й мужність, як кажуть, переносити всі труднощі військового життя.
– Андрію Івановичу, цікаво, що головне у вашій прокурорській роботі, коли прибуваєте на нове місце, тобто на чому насамперед ставите акценти?
– Найперше треба ознайомитися з аналітичними документами – там головні статистичні дані, з яких визначаєш першочергові напрямки роботи. Важливо вивчити статистику по розділах нашої роботи, аби виявити найбільш проблемні моменти: чи то на стадії підтримання обвинувачення, чи судового слідства і т.д. Після цього можна зробити відповідні висновки для їх усунення.
– Яким чином вирішуєте кадрові питання: відразу призначаєте нових людей на відповідальні посади чи згодом, придивившись до своїх працівників?
– Я ніколи не рубаю з плеча. Насамперед придивляюся до людей, їхньої роботи, як ставляться до своїх завдань, а тоді лише роблю відповідні висновки: відповідає людина займаній посаді чи ні. Приїхавши на Житомирщину, побачив, що окремі районні прокурори не мають відповідного рівня знань, аби працювати на цій посаді. За ці місяці двох звільнили, декого змінили. Кадровим питанням будемо займатися й надалі.
– Розмовляючи з мамою у Новограді-Волинському, в якої вбили сина, почула й про ті приниження, що вона відчула з боку працівників прокуратури. Її особисто при зустрічі з Вами дуже вразило те, що Ви вітаєтесь з людьми. Ви тут зі своїми підлеглими проводите у цьому напрямку певний “лікбез”? В прокуратуру, як правило, люди йдуть з бідою, і дуже важливо, як тут їх зустрінуть, як з ними розпрощаються.
– На всіх оперативних зустрічах завжди наголошую: ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас. Навіть якщо людині в чомусь треба й відмовити, то це треба зробити дуже коректно, ставлячись з повагою до будь-кого. Приїхавши сюди, відчув, що тут не все гаразд з дотриманням конституційних прав громадян. З цією метою вивчив усі документи, які є в прокуратурі, й переконався: все те, що подано на папері, не дуже відповідає дійсності. Прийом громадян показав, що треба виїжджати на місця й вивчати ті проблеми, які не вирішуються роками. Були створені робочі групи, одну з них очолив сам. За два місяці прийняв людей в усіх містах і районних центрах області. Переконався: дійсно, деякі справи затягнулися на три, а то й п’ять років. Яскравий приклад цьому – той випадок з вбивством двадцятирічного хлопця у Новограді-Волинському, про який ви нещодавно писали. Можу уявити, скільки поневірянь зазнала мама покійного хлопця, бо не знаходила відповіді ні у прокуратурі Новограда-Волинського, ні в обласній. Найгірше те, що справа закривалася згідно зі статтею, яка кваліфікувала дії покійного як перевищення необхідної оборони. Вивчивши цю справу, стало очевидно, що це вбивство, яке кваліфікується за ст.115 Кримінального кодексу України. Звинувачуваний у вбивстві уже затриманий, і справа скоро буде передана до суду.
– Такі справи непоодинокі?
– На жаль, ні. На прийом у Ємільчинському районі прийшли батьки з внуком, який народився уже після зникнення батька, тобто їхнього сина. Це сталося у серпні 2004 року. Тіло покійного Герасименка знайшли в квітні минулого року у селищі Ємільчине з черепно-мозковою травмою, переламаними щелепою і ребрами. Труп був зав’язаний металічним проводом. Зрозумів, що справу треба брати до провадження, бо тут видно сліди вбивства. Створили слідчо-оперативну групу, і через деякий час встановили осіб, які бачили Герасименка напередодні скоєння злочину. Згодом вийшли на підозрілу особу, яка уже заарештована. Є підстави вважати, що вбивство було скоєно, аби забрати гроші – в той день Герасименко отримав зарплату. Після того, як такі факти виявилися ще й в інших районах, проаналізували роботу слідчих груп і дійшли до висновку, що одна слідчо-оперативна група, яка працювала в області, не могла забезпечити професійну роботу. Отож, разом з начальником управління внутрішніх справ Михайлом Клімчуком вирішили: треба створити дві групи (одна резервна). Склали графік заслуховування справ по умисних вбивствах минулих років з участю керівництва прокуратури й управління внутрішніх справ. За три місяці вже розкрили чотири вбивства минулих років.
– Якщо порівняти з Волинською областю, то є різниця у криміногенній ситуації чи нема?
– Злочинність тут більша, однак треба враховувати те, що ця область теж більша і за територією, і за кількістю населення. Тут нема тієї проблеми, що на Волині – митниці, але є інші. Житомирщина багатша за Волинь на корисні копалини, навіть є дорогоцінні камені. Тому тут більш виражена економічна злочинність. Окремі справи ще розслідуються, деякі вже направлені до суду. Порушені кримінальні справи й щодо приватизації об’єктів.
– Останнім часом прокуратуру загалом звинувачують у тому, що економічні злочини розглядаються вкрай погано й неефективно. Як Ви сприймаєте цю критику?
– Думаю, проблема в тому, що про ці справи менше говорять і про них менше знають. Зараз ми тут закінчили розслідування кримінальних справ по дев’яти посадових особах, які займалися приватизацією майна з порушенням законодавства. Зокрема Баранівського хлібозаводу, вартісна оцінка якого була одна, а при продажу значно зросла. Державі заподіяно збитків на 500 тисяч гривень. Справу передано до суду. Ведеться слідство по відшкодуванню бюджетних коштів, які виділялися нібито під програму захисту грунтів від стихійного лиха. Окремими посадовцями складалися неправомірні документи на отримання цих грошей, документи засвідчували про їх використання в таких цілях, а насправді ці кошти ні на який захист грунтів не залучалися. Таких справ маємо три. Є ще одна про відшкодування 200 тисяч гривень, які теж нібито використовувалися на витрати при пільговому перевезенні пасажирів – інвалідів війни, праці. З довідки, зданої у казначейство на виділення цих коштів, видно, що навіть стільки людей нема у районі, скільки вказано цих інвалідів. Подібних справ є ще чимало.
– Що можете сказати про нинішнього Генпрокурора Медведька?
– Дійсно фаховий спеціаліст, який пройшов усі службові щаблі. Знаю як заступника генпрокурора, що опікав слідство. Людина порядна і достойна цієї посади. На мою думку, зараз важливо, щоб органи прокуратури були незалежними, без телефонного тиску.
– Які проблеми найбільш хвилюють як прокурора Житомирської області?
– Насамперед кадрові. Особливо не вистачає працівників у радіаційно забруднених районах. Хоча не можу не відмітити, що тут, як і на Волині, є чимало високопрофесійних спеціалістів. Наші кадри нічим не поступаються тим, що працюють у великих промислових містах.
– На Волинь плануєте повернутись?
– (Сміється.) Звичайно, що на Волинь хотів би повернутися, але це залежить не від мене.
– Звичайно, що до людей і працівників уже звик. Проте душею і серцем – на Волині. Там ще й сім’я, тому відвикнути важко. За 22 роки роботи у прокуратурі, і стільки ж років я сімейний, разом із сім’єю був лише дев’ять років.
– Ого! Тоді своїй дружині можете висловити честь і хвалу – не кожна витримає такий стиль життя.
– Абсолютно з цим погоджуюся, і дійсно моїй Тетяні треба подякувати за те, що знаходить у собі силу й мужність, як кажуть, переносити всі труднощі військового життя.
– Андрію Івановичу, цікаво, що головне у вашій прокурорській роботі, коли прибуваєте на нове місце, тобто на чому насамперед ставите акценти?
– Найперше треба ознайомитися з аналітичними документами – там головні статистичні дані, з яких визначаєш першочергові напрямки роботи. Важливо вивчити статистику по розділах нашої роботи, аби виявити найбільш проблемні моменти: чи то на стадії підтримання обвинувачення, чи судового слідства і т.д. Після цього можна зробити відповідні висновки для їх усунення.
– Яким чином вирішуєте кадрові питання: відразу призначаєте нових людей на відповідальні посади чи згодом, придивившись до своїх працівників?
– Я ніколи не рубаю з плеча. Насамперед придивляюся до людей, їхньої роботи, як ставляться до своїх завдань, а тоді лише роблю відповідні висновки: відповідає людина займаній посаді чи ні. Приїхавши на Житомирщину, побачив, що окремі районні прокурори не мають відповідного рівня знань, аби працювати на цій посаді. За ці місяці двох звільнили, декого змінили. Кадровим питанням будемо займатися й надалі.
– Розмовляючи з мамою у Новограді-Волинському, в якої вбили сина, почула й про ті приниження, що вона відчула з боку працівників прокуратури. Її особисто при зустрічі з Вами дуже вразило те, що Ви вітаєтесь з людьми. Ви тут зі своїми підлеглими проводите у цьому напрямку певний “лікбез”? В прокуратуру, як правило, люди йдуть з бідою, і дуже важливо, як тут їх зустрінуть, як з ними розпрощаються.
– На всіх оперативних зустрічах завжди наголошую: ставтесь до людей так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас. Навіть якщо людині в чомусь треба й відмовити, то це треба зробити дуже коректно, ставлячись з повагою до будь-кого. Приїхавши сюди, відчув, що тут не все гаразд з дотриманням конституційних прав громадян. З цією метою вивчив усі документи, які є в прокуратурі, й переконався: все те, що подано на папері, не дуже відповідає дійсності. Прийом громадян показав, що треба виїжджати на місця й вивчати ті проблеми, які не вирішуються роками. Були створені робочі групи, одну з них очолив сам. За два місяці прийняв людей в усіх містах і районних центрах області. Переконався: дійсно, деякі справи затягнулися на три, а то й п’ять років. Яскравий приклад цьому – той випадок з вбивством двадцятирічного хлопця у Новограді-Волинському, про який ви нещодавно писали. Можу уявити, скільки поневірянь зазнала мама покійного хлопця, бо не знаходила відповіді ні у прокуратурі Новограда-Волинського, ні в обласній. Найгірше те, що справа закривалася згідно зі статтею, яка кваліфікувала дії покійного як перевищення необхідної оборони. Вивчивши цю справу, стало очевидно, що це вбивство, яке кваліфікується за ст.115 Кримінального кодексу України. Звинувачуваний у вбивстві уже затриманий, і справа скоро буде передана до суду.
– Такі справи непоодинокі?
– На жаль, ні. На прийом у Ємільчинському районі прийшли батьки з внуком, який народився уже після зникнення батька, тобто їхнього сина. Це сталося у серпні 2004 року. Тіло покійного Герасименка знайшли в квітні минулого року у селищі Ємільчине з черепно-мозковою травмою, переламаними щелепою і ребрами. Труп був зав’язаний металічним проводом. Зрозумів, що справу треба брати до провадження, бо тут видно сліди вбивства. Створили слідчо-оперативну групу, і через деякий час встановили осіб, які бачили Герасименка напередодні скоєння злочину. Згодом вийшли на підозрілу особу, яка уже заарештована. Є підстави вважати, що вбивство було скоєно, аби забрати гроші – в той день Герасименко отримав зарплату. Після того, як такі факти виявилися ще й в інших районах, проаналізували роботу слідчих груп і дійшли до висновку, що одна слідчо-оперативна група, яка працювала в області, не могла забезпечити професійну роботу. Отож, разом з начальником управління внутрішніх справ Михайлом Клімчуком вирішили: треба створити дві групи (одна резервна). Склали графік заслуховування справ по умисних вбивствах минулих років з участю керівництва прокуратури й управління внутрішніх справ. За три місяці вже розкрили чотири вбивства минулих років.
– Якщо порівняти з Волинською областю, то є різниця у криміногенній ситуації чи нема?
– Злочинність тут більша, однак треба враховувати те, що ця область теж більша і за територією, і за кількістю населення. Тут нема тієї проблеми, що на Волині – митниці, але є інші. Житомирщина багатша за Волинь на корисні копалини, навіть є дорогоцінні камені. Тому тут більш виражена економічна злочинність. Окремі справи ще розслідуються, деякі вже направлені до суду. Порушені кримінальні справи й щодо приватизації об’єктів.
– Останнім часом прокуратуру загалом звинувачують у тому, що економічні злочини розглядаються вкрай погано й неефективно. Як Ви сприймаєте цю критику?
– Думаю, проблема в тому, що про ці справи менше говорять і про них менше знають. Зараз ми тут закінчили розслідування кримінальних справ по дев’яти посадових особах, які займалися приватизацією майна з порушенням законодавства. Зокрема Баранівського хлібозаводу, вартісна оцінка якого була одна, а при продажу значно зросла. Державі заподіяно збитків на 500 тисяч гривень. Справу передано до суду. Ведеться слідство по відшкодуванню бюджетних коштів, які виділялися нібито під програму захисту грунтів від стихійного лиха. Окремими посадовцями складалися неправомірні документи на отримання цих грошей, документи засвідчували про їх використання в таких цілях, а насправді ці кошти ні на який захист грунтів не залучалися. Таких справ маємо три. Є ще одна про відшкодування 200 тисяч гривень, які теж нібито використовувалися на витрати при пільговому перевезенні пасажирів – інвалідів війни, праці. З довідки, зданої у казначейство на виділення цих коштів, видно, що навіть стільки людей нема у районі, скільки вказано цих інвалідів. Подібних справ є ще чимало.
– Що можете сказати про нинішнього Генпрокурора Медведька?
– Дійсно фаховий спеціаліст, який пройшов усі службові щаблі. Знаю як заступника генпрокурора, що опікав слідство. Людина порядна і достойна цієї посади. На мою думку, зараз важливо, щоб органи прокуратури були незалежними, без телефонного тиску.
– Які проблеми найбільш хвилюють як прокурора Житомирської області?
– Насамперед кадрові. Особливо не вистачає працівників у радіаційно забруднених районах. Хоча не можу не відмітити, що тут, як і на Волині, є чимало високопрофесійних спеціалістів. Наші кадри нічим не поступаються тим, що працюють у великих промислових містах.
– На Волинь плануєте повернутись?
– (Сміється.) Звичайно, що на Волинь хотів би повернутися, але це залежить не від мене.
Ольга ЖАРЧИНСЬКА,
Житомирська область
Житомирська область
| Comments: |
