Різдво Господа Ісуса Христа

Радість Різдва Христового приходить у кожну православну домівку, до тих, хто увірував у Спасителя і визнає себе справжнім християнином.
Небо і земля, небо і земля
Нині торжествують.
Ангели й люди, ангели й люди
Весело празнують.
Спраглі любові, доброти, спокою, ми хочемо увійти в новий світ, де вже нема отого войовничого атеїзму, а є бажання сповнитися духовності. Світ, осяяний народженням Сина Божого. Всі ми, українська Христова родина, повинні забути про ворожнечу, бо покликані Богом творити добро, несучи у світ радість і правду. Христос народжується! Славімо Його!

У перші три сторіччя християни не мали окремого празника Різдва Христового. Був лише празник Богоявлення, який святкували 6 січня. Він поєднував у собі Христове Різдво і Хрещення Ісуса в річці Йордан. Грецьке слово “епіфанія” чи “теофанія”, що означає “з’явлення” чи “богоявлення”, у перших віках християнства сприймали не тільки як появу Ісуса Христа при його хрещенні, але й як появу на землі, тобто його народження. Про давню злуку цих двох празників і їхнє святкування в один день свідчить тотожний уклад богослужіння. Обидва мають навечір’я з постом, літургію святого Василія Великого з вечірнею у навечір’я, царські часи, велике повечір’я зі співом “З нами Бог” на літургії “Єлици”. Різниця тільки у змісті богослужби.
У ту далеку давнину деякі церкви, передусім західні, з цим празником пов’язували не тільки Різдво Христове і Його хрещення, а й поклін трьох мудреців, чудо в Кані Галилейській, чудесне розмноження хліба, а подекуди навіть воскресіння Лазаря, бо всі ті події є свідченням Богоявлення — появи Бога на землі. І якраз святкування більшості подій з життя Ісуса Христа разом з празником Богоявлення було однією з головних причин, чому Західна церква перша відділила Христове Різдво від Богоявлення і почала святкувати його окремо.
За прикладом Західної Церкви згодом і Східні Церкви почали празнувати Різдво Христове 25 грудня (за старим стилем). Вирішальну роль у цій справі мали три великі Отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Іоан Золотоустий. Святий Василій Великий був першим, хто почав святкувати Різдво 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Йому приписують одну проповідь на Різдво Христове. Під його впливом святий Григорій Богослов запроваджує цей празник у Константинополі. 25 грудня 379 року він починає свою проповідь словами: “Христос родиться – славте! Христос з небес – зустрічайте! Христос на землі – величайте!” А відтак, далі говорить: “Сьогодні празник Богоявлення, або Різдва, бо так зветься цей день, і дві назви даються одному празникові тому, що Бог з’явився людям через народження. Від з’явлення – назва Богоявлення, а від народження – Різдво. Ось таке торжество празнуємо сьогодні – прихід Бога до людей...” Пізніше, коли Христове Різдво на Сході стало окремим празником, то за Богоявленням 19 січня залишилася тільки подія Христового Хрещення. Службу на празник Христового Різдва уклали Роман Сладкопівець, патріарх Герман, Андрій Критський, Іоан Дамаскин, Косма Маюмський і патріарх Анатолій. У VI столітті свята Єлена, мати царя Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва. У кодексах царя Теодосія з 438 року і царя Юстиніана з 535 року знаходимо закон про загальне святкування празника Христового Різдва.

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>