Коханка – то не гріх

Петро мав хорошу господиню в хаті, слухняних дітей, гроші не пропивав і не прокурював, щотижня із сім'єю ходив на проповіді. Словом, був хорошим чоловіком та зразковим віруючим. Та тільки одну біду мав - вже п'ять літ кохався з сільською бухгалтеркою. Коли її чоловік працював на будовах у Москві, Петро стежкою навпростець через городи чимчикував до своєї Люсі. Але після кожної такої любовної зустрічі ставав похмурим і мовчазним.
Голова колгоспу, якого Петро возив "бобіком", звісно, знав про ті походеньки і помічав, що шофер чимось занепокоєний.
- Петре, що сталося? - допитувався голова. - Може, жінка твоя взнала? Чи Люсьчин чоловік?
- Та ні... Пастор казав, що то гріх великий. Це мене крепко мучить.
- Петре, та не мучся так. То не гріх - то гуманітарна допомога.

• Нравится
•