Чи побачу ще свого Деніса з Болгарії?

Вечір в Болгарії. Я збираюся на дискотеку. Відчуваю, як моє серце все швидше і швидше починає битися. Лише згодом зрозуміла: люди роками чекають своє кохання, а воно до мене прийшло так несподівано і так цікаво.
…На дискотеці я побачила хлопця, який дуже енергійно та гарно танцював - з ним мені хотілося залишитися назавжди. Познайомились. Всі 14 днів на відпочинку ми були разом. Він мені дарував квіти, але при цьому не говорив слово "кохаю". Я так чекала миті, коли він підійде до мене і, дивлячись мені в очі, скаже ті довгождані слова кохання. І, врешті-решт, я дочекалася.
Ніч. Море. Пляж. Місяць та зорі. І ми - двоє людей, які, можливо, більше ніколи в цьому житті не побачаться. Він мене ніжно обіймав та цілував, безперестанку говорив, як сильно мене любить. Я плакала… Бо відчувала сильний біль у серці. Ніяк не могла зрозуміти: чому життя таке несправедливе? Чому інколи то осипає нас пахучими квітами, то б'є, як батогом? Життя мене било в ту мить, як подарувало щастя, - хлопця моєї мрії. Деніс все цілував мене в солоні від сліз очі. Вже починало світати, а ми все дивилися один на одного і думали, що цих щасливих днів та ночей може більше ніколи не бути. Але перед нашим прощанням затанцювали останній повільний танець. Я відчувала, що ми - одне ціле, яке ніколи не розіб'ється.
Та пісня тепер завжди нагадує мені про нього і про ті чудові дні, які я провела в Болгарії. Коли чую її, тихенько плачу. Дуже хотілося б, щоб ті солодкі поцілунки, проникливий погляд, міцні обійми та гарні слова я почула ще.
Найстрашніше те, що це було один-єдиний раз. Деніс казав, що якась його частинка завжди буде зі мною, і я в це вірю, бо він в моєму серці. З одного боку, я нещасна дівчина, бо моє кохання далеко від мене, а з іншого - щаслива, бо моє кохання взаємне. Я розумію: якщо дуже захотіти, то моє бажання знову побачити Деніса може стати реальністю. Головне в це вірити. А я вірю!

• Нравится
•