У 13 років – зашморг на шию

    Чому зовні благополучна дитина зважилася на такий страшний крок? Хто винен у тому, що сталося? Відповіді на ці запитання шукають мама Тараса (ім’я підлітка змінене з етичних міркувань), вчителі, правоохоронці.
    Начальник кримінальної міліції у справах неповнолітніх міського управління внутрішніх справ Оксана Солодова розповіла:
    – У ході перевірки ми встановили: мама хлопчика, держслужбовець, виховує сина сама. За її словами, напередодні нещастя жодних конфліктів між нею і дитиною не було. Хлопчик ходив до школи, нормально вчився. Того дня мати прийшла додому о п’ятій вечора. Сина вдома не було. А через півтори години хтось телефоном повідомив їй, що Тарас потрапив до реанімації після спроби повішання. Мама ще й нині у шоковому стані. Ми опитали товаришів потерпілого, які провели з ним той вечір. Вони розпо-віли, що сиділи і розмовляли в одному з під’їздів будинку (цей дім на сусідній з будинком, де живе Тарас з мамою, вулиці – авт.). Раптом Тарас підвівся, взяв з рук товариша ланцюжок (такі чіпляють до кишень джинсів) і, сказавши, що скоро повернеться, пішов сходами догори. Через кілька хвилин з вищих поверхів пролунав крик – якась мешканка вийшла у коридор і побачила, що з перил звисає дитяче тіло. Сходами саме піднімався чоловік, котрий вигулював собаку. Разом дорослі витягнули дитину із зашморгу, викликали „швидку”.
    Тарасові друзі, за словами Оксани Солодової, не вказують мотивів, які могли спонукати їх ровесника до суїциду. Коли Тарас трохи оговтався, то й сам не зміг пояснити причину своїх дій. Працівникам міліції він сказав, що не пам’ятає, як це сталося. Але щось стиха пояснив про якусь кішку, якої йому дуже шкода. Медики вважають, що дитина говорила це під впливом снодійних і заспокійливих ліків.
    Зараз працівники „дитячої” міліції розглядають три версії самогубства: конфлікт у сім’ї, чвари між дітьми і, можливо, конфлікт Тараса з дівчинкою, з якою дружить. Підстав думати, що підлітка хтось міг довести до самогубства, у правоохоронців немає. За останні п’ять років це другий подібний випадок, коли звести рахунки з життям неповнолітній намагався через повішання, каже Оксана Солодова. Частіше буває, що діти ковтають таблетки, стрибають з дахів. Дітям і батькам правоохоронці настійливо радять пройти курс психологічної реабілітації.
    Власне розслідування надзвичайної ситуації провели вчителі школи, де вчиться Тарас.
    – Мати дуже любить сина, але він росте без батька, і це, очевидно, дається взнаки, – розповіла завуч пані Тетяна. – Мама допізна затримується на роботі, і Тарас часто буває залишений на самого себе. Ми помітили – він дуже захоплюється комп’ютерними іграми. Підозрюємо, що дитина навіть залежна від комп’ютера. Тараса не раз заставали під час уроків у комп’ютерних залах. Правда, за тиждень до нещасного випадку він став краще вчитися: замість 6-7 отримував 7-9 балів. Здібності у восьмикласника є, і характер у нього неконфліктний. Дружить з дівчинкою із сьомого класу. Ми дізнавалися: у них гарні стосунки. За тиждень до нещастя Тарас кілька днів хворів – рятував кота, за яким погнався собака, а кіт натомість подряпав самого хлопчика. Йому довелося приймати уколи. Серце у Тараса, мабуть, чуйне, якщо кинувся на порятунок тварини.

Страшний вік самогубців – підлітковий

    До суїцидальної спроби Тараса привели задавнені причини, вважає психолог-психотерапевт Тернопі-льського психосоматичного центру Владислав Газолишин. Вони сформувалися у перші роки життя цієї дитини – дуже вразливої і... дуже самотньої. А проявилися лише недавно, бо хлопчик, як йому здалося, знайшов „найкращий” спосіб втечі від цього світу – світу, який, на його думку, не розуміє і не любить його. Комп’ютер – ідеальний варіант втечі від часу. Батьки, вчителі, які посилаються на „залежність” від віртуального світу, часто плутають причини з наслідками. Комп’ютер – наслідок, і не найгірший, бо, крім нього, у розпорядженні підлітка є ще „похід” у секти, психічна хвороба і самогубство – гнів, обернений проти себе. Досить часто пояснити причину насильства над собою такі діти не можуть. Красномовною є пригода Тараса з врятованим котом і його слова, що йому шкода тварини. Владислав Газолишин думає, що біль за чужу істоту – це його власний внутрішній біль. Хлопчику, мабуть, здалося, що краще померти, ніж весь час жити з цим душевним болем.
    – Дослідники поведінки самогубців стверджують, що кількість суїцидів зростає у певні періоди року – пізньої осені і ранньої весни, — каже пан Газолишин. — Має значення і вік самогубців. Найнебезпечнішим є ранній підлітковий – 13-15 років. У підлітків прагнення накласти на себе руки пов’язане з нестійкістю психіки, відсутністю сталих поглядів на світ. Тарас не є ненормальним, як може здатися. Серед самогубців психічно хворих людей дуже мало – всього 0,03 відсотка. Звичайно зважуються на самогубство психічно здорові люди. Офіційно на Східній Україні їх на 100 тисяч населення – до 13-14%, в Галичині менше – 3-4%. Соціум такі явища намагається замаскувати під нещасні випадки, а тим часом це хвороба людини, не адаптованої до життя. Ні родичі, ні близькі, ні знайомі не хочуть визнавати факту самогубства, вони соромляться і бояться цього, тому, думаю, наведена вище статистика є дуже приблизною.
    Владислав Газолишин радить батькам любити своїх дітей по-справжньому, не формально, більш обережно ставитися до обіцянок, бо якщо ламається обіцянка, то може зламатися і світ дитини. Батьки, особливо мами, знову стають дуже потрібними дітям у підлітковому віці. Якщо дорослі не навчаться всі переживання дитини відчувати на рівні емоцій, то не зможуть достукатися до своїх дітей.