У гори – на… мотоциклі
Підйом став його черговою перемогою над екстримом, який Роман після минулорічної 80-денної подорожі довкола світу на мотоциклі полюбив, здається, понад усе.
Вперше інженер за фахом та майстер спорту з мототуризму 34-річний Роман Мартинюк подолав найвищу вершину України в 2000 році. Цієї осені його супутниками були московські спортсмени і журналісти, які підкорювали гірські стежки на унікальному мотоциклі конструктора з Городка, що на Хмельниччині, Григорія Гуменного. Нині він живе у Москві.
Роман Мартинюк розповів, що здійснити сходження на Говерлу в якості першого пілота йому запропонували москвичі. Ра-ніше вони брали участь у мотосходженні на Ельбрус, та на нижчу карпатську вершину ризикнути піднятися без досвідченого супроводу не наважилися. Тернополянина у цій ідеї передусім привабила можливість випробувати нову техніку.
– Росіяни сказали: „Ваш земляк з Городка створив незвичайний повнопривідний мотоцикл і потрібні його надекстремальні випробування”. Хочемо, пожартували вони, зламати це чудо техніки, – говорить Роман. – Що ж, ламати – не будувати. Я погодився.
Виглядом і кольором, пригадує тернополянин, мототанк був схожий на... змія-горинича. На поведінку свого творіння в горах приїхав подивитися й сам Григорій Гуменний. Мотоцикл разом з родичами Борисом та Олександром Івосюками, які працювали над дизайном „байка”, він назвав „Цівар” за прізвищем прадіда. Той був частим учасником ще „царських” технічних виставок у Києві.
За задумом конструктора, спецмотоцикл з двома ведучими колесами за визначенням просто приречений їздити бездоріжжям. Другим пілотом при Романові Мартинюку був Петро Кривий, страхував рух Мар’ян Романець з тернопільського мотоклубу „Колобок”.
– Мотоцикл навіював тривогу ще більшу, ніж похмурий день з ранковим морозцем, – зізнається Роман. – Він неохоче завівся, а після перших метрів їзди промайнула думка, що справитися з ним буде взагалі неможливо: тяжкий, високе сідло, дуже жорстка передня вилка, техніка здавалася п’яно-некерованою... Перша ж моя спроба випробувати „Цівар”, переїхавши річку, закінчилася конфузом.
„Цівар” „виправився” на гірській, з 40-відсотковим схилом дорозі, заваленій буреломом. Роман Мартинюк каже, що „горинич” прямо-таки „вгризався” в гору колесами, що тягнули машину догори. На вершині малої Говерли пішов сніг, і москвичі на своєму мотоциклі припинили рух. А Роман Мартинюк з другим пілотом і страхувальником не відступилися.
– Саме за таких умов проявилися незвичайні якості прохідності мотоцикла. Він гріб, як танк, через каменюки, що були більшими за його колеса, – з гордістю каже Роман Мартинюк. – На останні 500 метрів підйому знадобилося дві години каторжних зусиль. І ось вона – вершина!
На радощах конструктор Григорій Гуменний і механік Борис Івосюк, які піднялися на гору пішки, стали розціловувати колеса свого дітища. Всюдихід не підвів! Говерла була підкорена 12 жовтня о 15 годині 50 хвилин.
Спуск вниз минув без пригод, а увечері за святковим столом на честь перемоги Григорій Гуменний сказав, що його мотоцикл можна поставити на дві гусениці, і тоді прохідність „Цівара” у глибокому снігу буде ще вищою, ніж у снігохода. В цей час Роман подумав: а чому б взимку не рвонути на такому диві на Петрос (2020 м) – другу за висотою вершину Карпат? Якщо реалізувати план, то вдасться поставити світовий рекорд за складністю маршруту (ніхто взимку у гори на мотоциклі не піднімається).
Ідею тернополянина підтримала вся українсько-російська компанія. Отож, зима 2006 року може стати наступною сходинкою до загартування „екстремального” характеру нашого земляка. За його плечима, крім навколосвітньої подорожі, – цьогорічна літня мандрівка до гірських масивів пострадянського простору. Проїхавши за 40 днів 10 країн (15 тисяч кілометрів), Роман Мартинюк досяг на мотоциклі „Дніпро-16” найвищого на Памірі і завжди вкритого снігом перевалу Акбайтал (4655 м), а також Піку Революції (понад 7 тисяч метрів) у Тянь-Шані.
Роман Мартинюк розповів, що здійснити сходження на Говерлу в якості першого пілота йому запропонували москвичі. Ра-ніше вони брали участь у мотосходженні на Ельбрус, та на нижчу карпатську вершину ризикнути піднятися без досвідченого супроводу не наважилися. Тернополянина у цій ідеї передусім привабила можливість випробувати нову техніку.
– Росіяни сказали: „Ваш земляк з Городка створив незвичайний повнопривідний мотоцикл і потрібні його надекстремальні випробування”. Хочемо, пожартували вони, зламати це чудо техніки, – говорить Роман. – Що ж, ламати – не будувати. Я погодився.
Виглядом і кольором, пригадує тернополянин, мототанк був схожий на... змія-горинича. На поведінку свого творіння в горах приїхав подивитися й сам Григорій Гуменний. Мотоцикл разом з родичами Борисом та Олександром Івосюками, які працювали над дизайном „байка”, він назвав „Цівар” за прізвищем прадіда. Той був частим учасником ще „царських” технічних виставок у Києві.
За задумом конструктора, спецмотоцикл з двома ведучими колесами за визначенням просто приречений їздити бездоріжжям. Другим пілотом при Романові Мартинюку був Петро Кривий, страхував рух Мар’ян Романець з тернопільського мотоклубу „Колобок”.
– Мотоцикл навіював тривогу ще більшу, ніж похмурий день з ранковим морозцем, – зізнається Роман. – Він неохоче завівся, а після перших метрів їзди промайнула думка, що справитися з ним буде взагалі неможливо: тяжкий, високе сідло, дуже жорстка передня вилка, техніка здавалася п’яно-некерованою... Перша ж моя спроба випробувати „Цівар”, переїхавши річку, закінчилася конфузом.
„Цівар” „виправився” на гірській, з 40-відсотковим схилом дорозі, заваленій буреломом. Роман Мартинюк каже, що „горинич” прямо-таки „вгризався” в гору колесами, що тягнули машину догори. На вершині малої Говерли пішов сніг, і москвичі на своєму мотоциклі припинили рух. А Роман Мартинюк з другим пілотом і страхувальником не відступилися.
– Саме за таких умов проявилися незвичайні якості прохідності мотоцикла. Він гріб, як танк, через каменюки, що були більшими за його колеса, – з гордістю каже Роман Мартинюк. – На останні 500 метрів підйому знадобилося дві години каторжних зусиль. І ось вона – вершина!
На радощах конструктор Григорій Гуменний і механік Борис Івосюк, які піднялися на гору пішки, стали розціловувати колеса свого дітища. Всюдихід не підвів! Говерла була підкорена 12 жовтня о 15 годині 50 хвилин.
Спуск вниз минув без пригод, а увечері за святковим столом на честь перемоги Григорій Гуменний сказав, що його мотоцикл можна поставити на дві гусениці, і тоді прохідність „Цівара” у глибокому снігу буде ще вищою, ніж у снігохода. В цей час Роман подумав: а чому б взимку не рвонути на такому диві на Петрос (2020 м) – другу за висотою вершину Карпат? Якщо реалізувати план, то вдасться поставити світовий рекорд за складністю маршруту (ніхто взимку у гори на мотоциклі не піднімається).
Ідею тернополянина підтримала вся українсько-російська компанія. Отож, зима 2006 року може стати наступною сходинкою до загартування „екстремального” характеру нашого земляка. За його плечима, крім навколосвітньої подорожі, – цьогорічна літня мандрівка до гірських масивів пострадянського простору. Проїхавши за 40 днів 10 країн (15 тисяч кілометрів), Роман Мартинюк досяг на мотоциклі „Дніпро-16” найвищого на Памірі і завжди вкритого снігом перевалу Акбайтал (4655 м), а також Піку Революції (понад 7 тисяч метрів) у Тянь-Шані.
Євгенія Ліщук
Фото Івана Ксенофонтова (Москва)
Фото Івана Ксенофонтова (Москва)
| Comments: |
