«У Кашуби» – не якісь там бари чи клуби

Древнє село Соловичі, що розташоване обабіч автотраси Ковель-Володимир-Волинський, відоме далеко за межами Турійського району. Насамперед своїм чудовим озером Велич. А віднедавна сюди потягнулися й іноземці. Не до озера. Їх приваблює приватний торгово-комунальний комплекс, створений у рідному селі колишнім офіцером міліції майстром спорту Ярославом Кашубою.

Свого часу він об’їздив пів-Союзу, та душею прикипів до Солович. Маючи квартиру у Ковелі, з любов’ю реконструював і сільський батьківський будинок.
Ярослав під час призову на строкову військову службу потрапив у міліцейський батальйон, що дислокувався у Тбілісі. За два роки виконав норматив майстра спорту з дзюдо і самбо. А після звільнення в запас продовжив службу в Ковельському міськрайвідділі МВС. Закінчив Львівську школу міліції. Був інструктором зі спорту, співробітником карного розшуку, а коли на Волині створювався відомий підрозділ “Беркут”, очолив його Ковельське відділення. Сам набирав команду, сам був тренером, сам, при потребі, першим йшов на ризик. Так було, скажімо, коли в центрі Ковеля відкрив стрілянину з вікна своєї квартири п’яний “мисливець”. Заряджену картеччю двостволку з його рук вибив саме командир “беркутівців”.
А ще він протягом усієї служби як член збірної Волині захищав і спортивну честь товариства “Динамо” на різноманітних змаганнях. У 1986 році, посівши третє місце на Всеукраїнському турнірі в Луганську, став майстром спорту. Після “Беркуту” створював і очолював службу фізичного захисту Ковельської податкової міліції. Разом з дружиною Ніною виховує сина і доньку, разом з нею веде і свій бізнес.
Після виснажливих тренувань двічі на тиждень обов’язково відвідували баню. Саме тоді і зародилася ідея побудувати власну. І саме в Соловичах, на батьківському обійсті, поруч з яким є невеличкий ставок.
Як годиться, на відкриття сауни запросив друзів. Їм надзвичайно сподобалося. Почали приїжджати і друзі друзів, просто знайомі. Словом, завертілося. Так виросла ще одна сауна, а відтак, і шинок, який нині вабить зір якраз на тому місці, де колись стояла хутірська хата діда Олександра.
Тепер, саме на місці колишнього хутора, викупивши ділянку землі, і господарює власник торгово-комунального комплексу. За останній час збудував третю сауну, з’явилася і рукотворна водойма, у якій Ярослав продемонстрував нам гарт справжнього “моржа” (робить це й серед зими). Відвів місце для стадіону, де залюбки проводять час і гості, і місцеві хлопці. А після футбольного турніру ветеранів фізкультури та спорту виникла ідея не десь у райцентрі, а саме “У Кашуби” провести фінальну частину сільських спортивних ігор Волині на честь 55-річчя ФСТ “Колос”. Ярослав Кашуба уже виношує інший, ще цікавіший проект: навесні провести у себе змагання з богатирських ігор між збірними командами Волинської та Львівської областей.

Ніде на комплексі ви не побачите модерної металевої огорожі чи сяючої плитки. А ось давній український тин, оспіваний поетами і змальований художниками, – будь ласка. І справжнісіньку ступу, і жорна, і коворотки, на яких пряли ще соловичівські прабабці, і дерев’яні ночви, видовбані з грубезного стовбура, і ткацького верстата. Словом, як музей призабутої минувшини.
– А тут буде і музей, – усміхається господар. – Старовиною захоплюється і мій давній приятель Микола Печенюк з Ковеля – у нього різних раритетів ще більше. Справедливості ради скажу, що увесь комплекс – це наш спільний задум. Без допомоги Миколи навряд чи був би успіх.
Ярослав Кашуба любить природу. На розпайованій піщаній землі поруч з комплексом плекає майбутній ліс – близько 50 тисяч сосонок, 20 тисяч – берез і дубів. А ще у Кашуби прижилися лебідь Панас і лелека Іван. Першого птаха, підстреленого браконьєрами, йому передали в Ковелі, другого – в сусідньому селі Кустичі.
Буває, від комплексу багатоголосо линуть мелодійні українські пісні. Це значить, “У Кашуби” гості з-за кордону, а співає для них знаменитий соловичівський народний ансамбль “Срібниця”. Власне, тут в усьому – український дух.