Подруга Ющенка з підгаєць

Ольга Букавин за все життя так і не звикла ходити „бочком”, тим більше – „на лапках”. За це її не сприймали місцеві компартійні функціонери, не жалують і деякі представники нової влади. Ольга Онуфріївна не звикла словоблудити, завжди говорить людям те, що думає. Підгайці, де вона живе, – маленьке, віддалене від обласного центру місто на Тернопільщині зі своїми „гарячими точками”, і розв’язання проблем у них за жодних обставин не обходиться без енергійної 74-річної „революціонерки”. Своєю відкритістю і простотою підгаєччанка чимось нагадала мені прославлену нині Параску Королюк з Дорогичівки Заліщицького району. На відміну від Параски Антонівни, Ольга Букавин орден княгині Ольги не отримала, хоча на цю нагороду висували і її.

– З Ющенком я була знайома давно, – розповіла підгаєччанка. — Вперше зустрічала його напередодні парламентських виборів 2002 року у Бучачі (Тернопільщина – авт.). Вітала Віктора Андрійовича з книжечкою віршів місцевого священика о. Григорія Петришина „Струмочок з вічності”, яку видала з допомогою меценатів. Крім збірки, подарувала гостеві власноруч виготовлену писанку – обтягнуту тканиною і з притаманними Підгаєччині мотивами, виконаними бісером. Також я вручила Віктору Андрійовичу лист. Писала в ньому, що влада у нас корумпована, вся інформація від начальства „нагору” — неправдива, а люди залякані і бідні. Особисто для себе не просила нічого. Я самотня, і щось у когось просити мені соромно...
Коли стало відомо, що Віктор Ющенко балотуватиметься на посаду Президента, Ольга Онуфріївна запропонувала місцевим чиновникам і депутату ВР Івану Стойку (нинішній губернатор Тернопільщини) запросити Ющенка до Підгайців. „Я ніколи не вступала у жодні партії, тому що вони є фіктивними і щось роблять для народу лише перед виборами. Але Віктор Андрійович – людина, в якій народ розпізнав свою кращу надію, тому я доклала немало зусиль, аби його візит у наше місто відбувся”, – пояснює жінка. Всім місцевим партійцям ентузіастка казала: „Ющенко приїде, бо він мене знає”.
28 серпня 2003 року дорогою із Зарваниці майбутній президент таки заїхав до маленьких Підгайців, де його з нетерпінням чекали люди, а найбільше – Ольга Букавин.
– Я зустріла Віктора Андрійовича хлібом-сіллю і з оберегом: зв’язаним зі збіжжя снопом, який оперізував вишитий рушничок, – каже підгаєччанка. – Ющенко мене впізнав, подякував, притиснув до себе і сказав: „Пані Олю, все буде добре, не переживайте”. Я передала йому нового листа з викладом ситуації в районі. Ми сфотографувалися. Копії цього фото у мене потім просило багато людей, я дарувала всім. А пізніше виготовила і передала Ющенку через людей оберіг на Новий рік: у віночку – вишита бісером калина...
З того часу Ользі Букавин стали надходити від Віктора Андрійовича вітальні листівки на Новий рік і на Великдень.
Моя співрозмовниця встигла зробити оберіг і для маленького Тарасика, президентського сина.
— Це був пасхальний рушничок і писанка.
На столичний Майдан під час Помаранчевої революції Ольга Букавин потрапити не змогла – дуже боліли ноги. Але на Театральному майдані Тернополя вона провела три дні. Тут після першого туру виборів її виступ записали і передали по „5 каналу” „на Київ”.
– Я говорила, що Президентом буде Віктор Ющенко, тому що він – глибоко віруюча людина, за яку стоїть народ. В ефірі я також пообіцяла вишити йому новий оберіг з “помаранчевими” мотивами, – каже підгаєччанка. – Я вишила бісером на помаранчевому тлі карту України, з перлами-пшеничними колосками вгорі, з тризубом, виконаним золотою ниткою, всередині і калиною внизу.
Ольга Онуфріївна зберігає вдома копію цього оберегу. Над усіма своїми роботами, із завжди, до речі, оригінальною композицією, вона працює з молитвою. Потрібно, каже, у кожну справу вкладати душу, позитивну енергію, тоді вона вдаватиметься найкраще. Ольга Букавин дарувала оберіг Левку Лук’яненку, передавала свою писанку Папі Римському Івану Павлу II і отримала вдячну відповідь від його нунція в Україні Миколи Етеровича. Про жінку писав журнал „Вишиванка”, який надрукував і зразок однієї з її робіт.

Ольга Онуфріївна є частим гостем обласного телебачення і радіо. Тут ділиться своїми поглядами на життя і політику, читає власні поезії. Вона є організатором різдвяно-великодніх виставок у Бережанах і Тернополі, видала книжечку „Святкування Великодня на Підгаєччині”.
Ольга Букавин отримує невелику, як на нинішні ціни, пенсію, але рада і їй, бо раніше не платили зовсім. Про свою колишню роботу пані Ольга каже: „Я була нещасним вчителем, якого заслали у найвіддаленіше село на 25 років. Там тягнула все, що тільки на мене вішали. Піднімала навіть колгосп”. На заслуженому відпочинку, повертаючи національну пам’ять землякам, Ольга Онуфріївна 6 березня 1994 року першою, як каже, в Україні відкрила у Підгайцях музей УПА, який згодом перетворився на Народний краєзнавчий музей. У селі Голгочі Підгаєцького району на зібрані у громади Ольгою Букавин кошти був встановлений пам’ятник Тарасу Шевченку.
У компартії вона не була ніколи, до комсомолу вступила вимушено, бо інакше не давали атестата. „Я належу до тієї „партії”, яка робить щось добре для держави, району і людей. Маю таку натуру: якщо пообіцяла, то виконую”, — підкреслює пані Ольга.
Я запитала жінку про рецепт її бадьорого вигляду, і вона відповіла, що все дуже просто: „Нікому не робити зла, не зловживати нічим, а основне – глибоко вірити у Бога. Робіть добро, будьте милосердними. Я багато пережила, але Господь мене спас. Люди зараз хворіють часто, бо не живуть за законами Всесвіту. Потрібно до кожної людини, тваринки, деревця ставитися з любов’ю”.