У закинутому дворі захрюкали… «чешки»

Коли їдеш деякими селами, прикро дивитися на зруйновані до фундаменту ферми, склади, сушилки. Вони ще могли б послужити не одне десятиліття, однак… Без війни розібрали й зруйнували. Хто в цьому винен і хто за це відповідатиме? Схоже, що ніхто. Лише якщо прийде справжній господар, можна буде відродити закинуте.Так, як у селі Мислина Ковельського району, що на Волині.

Колишня тваринницька ферма у селі Мислина якраз поблизу траси Ковель-Брест. Ще донедавна світила вона своїми запущеними приміщеннями. Саме це й помітив підприємець із села Воля Ковельська Петро Михальчук. І подумав: а що, якби купити цю ферму?
– Бізнесом я почав займатися ще тоді, коли до влади в Радянському Союзі прийшов Михайло Горбачов, тому кошти на придбання ферми мав, – розповідає Петро Степанович. – Правда, ті гроші мені нелегко давалися: часто серйозно “влітав” і залишався без нічого. Однак ризикував, знову позичав гроші і починав усе спочатку. А в 1996 році довелося навіть недобудований дім продати, щоб розрахуватися з боргами.
– Як?
– Мені одні люди з Білорусі замовили кілька вагонів зерна. Я відправив, а там наклали арешт на них. Потрібно було за 90 днів заплатити штрафні санкції. Тому й вирішив продати дім, хоч ми із сім’єю на той час жили у двокімнатній квартирі.
– А дружина як поставилася до вашого прорахунку?
– З розумінням. Бо я бізнес не залишив і все одно ще один дім збудував у Волі Ковельській, де тепер мешкаю.
А починав Петро Степанович з робітника у будівельному кооперативі. Згодом працював начальником дільниці. Коли ж його двоє колег виїхали у США, то керівником кооперативу став Михальчук.
– Не хотілося разом з друзями емігрувати до Америки?
– Ні. Хоча вони там дуже добре живуть. Один приїжджав, він там свій бізнес має, а, звісно, з цього – й величезні гроші, однак Україна йому в серці щемить. А я після того, як вони виїхали, згодом організував інший кооператив і почав працювати тільки на себе. Займалися ремонтами будинків, накупив техніки, тому й перевезення вантажів здійснювали. А згодом ковбасний цех збудував, скуповую м’ясо в населення, – розповідає про свій бізнес підприємець. – Нині маю у Ковелі кілька точок, де продаємо ковбаси. А є ковбасний цех, то ще й захотілося мати свою свиноферму.

Свині також ходять з… паспортами

Роботи на свинофермі в селі Мислина розпочалися давно, адже розвалене приміщення потребувало великого ремонту. Крім того, тут збудували бійню, яка обійшлася підприємцю у 700 тисяч гривень. Зате нині тут не тільки колють свиней, але й худобу, яку приймають від населення.
З квітня свинарник заселили “хрюшами”. Сьогодні їх нараховується 180 голів. З Чехії власник привіз 35 породистих свиноматок, де за кожну заплатив по дві тисячі гривень.
– Зате це хороші свині, з паспортами, де записано всі їхні дані і навіть який приплід можна очікувати. В середньому від такої свині народжується 10-12 поросят, хоча може бути навіть 17, – втаємничує нас у секрети свинарства Петро Степанович. – Маємо ветлікарів, які працюють в ковбасному та забійному цехах.
– А що у планах?
– Зараз ремонтуємо приміщення, де можна буде утримувати тисячу голів свиней.
– Нині на ринках багато ковбас низької якості. А ваша скільки коштує?
– Ми один раз спробували добавляти в ковбасу сою. Вона стала дешевшою на дві гривні, але покупцеві не сподобалася, тому з експериментами покінчили. А взагалі, всі ковбаси виготовлені згідно з ГОСТами. Додам, що дешевшої 20 гривень за кілограм ковбаси ми не виробляємо.
– А як ви ставитесь до ввозу свинини з-за кордону?
– Це повне безглуздя. Свинарство – галузь прибуткова. І наш виробник може закидати державу салом та ковбасами. Селяни в нас неліниві.
Петро Михальчук викопав неподалік приміщень ставок, куди запустив рибу. Посадив три гектари саду, а на гектарі – смородину.
– Не хочете в Мислинах придбати хатину? – запитую підприємця.
– А для чого? Тут всього кілька хат.
– Це ж приємно, вийшов – і садок, і ставок, і ферма, все власне?
– А в мене у Волі Ковельській також хата. Вийшов, видно свій ковбасний цех. Ковбасою постійно пахне… – усміхається підприємець.
– Ковбасу з власного цеху їсте?
– Я взагалі люблю овочі, хоч сам на вигляд не з худих. Але коли вип’ю горілки, то й ковбасу їм…
– А ще купувати ферми плануєте?
– Ні. В мене ще й інший бізнес є. Хоча якби кожен підприємець підняв з колін хоч одну розвалену ферму, то руїн на нашій землі стало б менше.