Червоні партизани на селянах запалили багаття
Щиро дякуємо за публікацію Миколи Шмигіна “Музей слави чи крові?”, де мова йшла про глум над мертвими й живими жертвами червоних упирів, які у війну, грабуючи, убиваючи мирних гречкосіїв, палячи їхні хатинки, а то й цілі села, пересиділи в лісових нетрях Волині, а нині їх прославляє брехлива комуністична преса й музей так званої “Партизанської слави” у селі Лобна Любешівського району.
Щоб описати всі грабунки, всі “подвиги” червоних зайд, знадобився б не один пуд паперу. Можливо, хтось колись це зробить.
На жаль, наша районна газета зайняла зовсім іншу, якщо не сказати протилежну, позицію. Для прикладу, такий факт: школярка із села Деревок Ганна Корець написала дослідження про звірячу розправу червоних партизанів над її земляками 2 серпня 1943 року.
Ось що залишила ровесникам і нащадкам юна дослідниця: “…Партизани знищили 16 жителів села, а їх майно пограбували, навіть не мали в що одягнути покійників. В центрі села є колодязь з журавлем, біля нього майдан, де й прийняли мученицьку смерть наші односельчани. Мандзик Степан Юхимович (рідний брат якого також був закатований) свідчить, що керував катами партизан Силантій Пархомчук із села Пнівне. У цій кривавій акції брали участь партизани з Деревка: Павло Шостак, Максим Кравчик, Семен Шостак. Приводили людей поодинці, парами, приречених виводили на майдан і там катували. Андрію Герцю, Дмитру Климчуку, Дмитру Турчику спочатку викололи очі, нещадно били прикладами, іншим під нігті заганяли скалки. Уляну Любежаніну відрізали вуха… Живих людей поклали на купу й запалили на них багаття. Бідолашні просили їх добити, але благань бузувіри не чули…”
Правдиву роботу юної патріотки, звичайно, в районній газеті не опублікували, натомість дали замітку кореспондентки цієї ж газети, також юної дівчини, за іронією долі, мешканки того ж самого Деревка, де вона написала, що тих мирних людей закатували “чи то бандерівці, чи то бульбаші”. Що з цього приводу скажеш?
Страшно стає за молодих людей, яких вчить Україна, і які ось так ставляться до народних трагедій, до нашої історії. Що з нами буде, якщо й досі не маємо в районі краєзнавчого музею, але утримуємо музей партизанської “слави”, виховуємо в ньому підростаюче покоління? Кого виховаємо?
Валентин ПОЛІЩУК,
ветеран праці, депутат Любешівської селищної ради
Волинська область
| Comments: |
