Із маленького села вийшло більше 10 священнослужителів

Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

Більше десяти вихідців з маленького поліського села Залюття, що в Старовижівському районі на Волині, присвятили себе служінню Богу. Хоч тривалий час тут не було церкви і навіть свого кладовища, а слово Боже слухали в тісних сільських хатах, щільно закриваючи зимовими вечорами вікна ряднами. Але люди так звикли шанувати церковні свята, що навіть Новорічні торжества у місцевій школі розпочинаються на... Різдво.

Власне, так вирішили батьки, вчителі і діти. Ялинка у школі стоїть, сяє вогнями, як і годиться, ще 1 січня. А от віншування Різдва Богомладенця, зустріч Нового року розпочинається з 7 січня, коли закінчується піст. Мабуть, у жодному іншому селі діти не знають стільки колядок, щедрівок, не розучують стільки сценок, щоб згодом обійти кожну хату і привітати всіх зі святами. А потім у школі розпочинаються різні конкурси, діти ставлять вистави у шкільному ляльковому театрі. А у неділю, як і годиться маленьким християнам, спішать до місцевого храму. Майже з кожного класу батюшці допомагають маленькі паламарчики.
– А чи є серед ваших вихованців ті, хто скоїв якісь правопорушення? – запитала у заступника директора школи Людмили Бандури.
– За 12 років, відколи я тут працюю, жодної нашої дитини на обліку в міліції не стояло, більше того, навіть на внутрішкільному обліку за якісь порушення нікого немає, – відповіла  Людмила Василівна.

Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

– То зараз ми вже вільно ходимо у церкву, – додала Галина Гетюк, вчителька початкових класів. – А були часи, коли до нас у село приїжджав владика Ніфонт, і ми молилися по хатах, щільно закриваючи вікна ряднами, щоб хтось не побачив, бо в людей могли бути проблеми. Це завдяки йому з нашого села вийшло так багато  духовенства. А коли  владика Ніфонт служив у Рудці-Козинській, що в Рожищенському районі, то багато наших односельчан їздили на службу Божу туди. Бо церкви своєї ми не мали. Люди ходили молитися  за десять кілометрів від нашого села, у Кримненську церкву. Йшли лісом. Не раз наших жіночок і вовки у тих хащах переходили. Дехто й на дерева вилазив, щоб врятуватися від хижаків. Але все минулося. Так само й покійників возили хоронити у це ж сусіднє село. Тільки завдяки старанням всіх селян вдалося наприкінці 90-х років збудувати церкву. І кладовище у нас є своє.
Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

Протоієрей Микола КРИКОТА та архімандрит Нафанаїл, ректор Почаївської семінарії

Попооббивав чиновницькі пороги ветеран Великої Вітчизняної війни Ігор Патей, щоб виділили під цвинтар землю.
Найбільше духовенства вийшло в цьому селі з родини Крикот. Тут три священнослужителі: архімандрит Нафанаїл (в миру Петро Крикота) – ректор Почаївської семінарії, його брат Микола, протоієрей, настоятель храму у Митіщи Московської області. У цій же області служить їхній наймолодший брат ієрей Валентин. Вихідець з цього поліського села й ігумен Фотій (в миру Василь Юхимук), настоятель подвір’я Валаамського монастиря у Приозерську, що неподалік Санкт-Петербурга. Ємільчинську округу Овруцької єпархії на Житомирщині очолює ігумен Роман (в миру Анатолій Скакун), настоятелька Зимненського монастиря – ігуменя Стефана (в миру Валентина Бандура),  Василь Базюк – тепер архімандрит Сава, котрий є насельником Троїце-Сергієвої лаври, Андрій Бовкуш – ієромонах Амфілохій (він насельник Почаївської лаври).  Ієрей Серафим Симонович, настоятель  храму Преображення Господнього, що в Маневицькому районі,  протоієрей Дмитро Юхимук, настоятель Свято-Преображенського храму у Старій Вижівці, протоієрей Леонід Бірук, настоятель храму Іова Почаївського, що в селі Смоляри, та інші також пов’язані з цим селом родинними вузами. Кожен хоч раз у рік, на престольне свято, прагне побувати у Залютті. І як зізнався у розмові митрополит Ніфонт, він завжди пам’ятає про це село і про кожне своє духовне чадо.
А вчителі додали, що їхні священнослужителі не забувають школу, де навчалися. Наприклад, матушка Стефана на 50-річчя навчального закладу подарувала йому комп’ютерний клас. Вона постійно надає спонсорську допомогу закладу. А діти з педагогами влітку минулого року назбирали насельницям Зимненської обителі грибів (ліси ж бо біля Залюття щедрі).
Водночас педагоги зазначили, що дітей інших конфесій у їхній школі немає. Всі православні. Тому не дивно, що всі шанобливо ставляться до куточка духовності у навчальному закладі, залюбки розучують колядки та щедрівки.
Селяни переконані, що саме тому й береже їх Господь від різних стихій і лих, бо так багато священиків молиться за їхній край.
Марія ДУБУК,
Волинська область

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>