Чобітки, велосипед – все за гриби
Коли попід дубами тільки-но з’являються бурі шапочки білих грибів, а лисички збирають у кошик жменями, о п’ятій ранку просто неможливо застати в теплому ліжку Миколу Куцевича з Лісняків Старовижівського району. У нього – грибні жнива. І лише п’ятдесят відсотків правди у того, хто стверджує, що повні кошики з лісу носять лише ті, хто добре знає грибні місця.
– Мені, потомственному грибнику, із семи років добре відомі такі галявини від батьків, – розповідає Микола. – Але нині маю вже й свої, куди беру з собою доньку Марійку. Втім, місця “тихого полювання” з часом змінюються і доводиться шукати нові.
Молодий господар приносить додому по 500 і більше білих. Про інші, мабуть, не варто й згадувати. Одного року за зібраний у лісі урожай Микола справив дружині чобітки, зимове пальто, дві дорогі курточки і такий потрібний у господарстві велосипед. У нинішньому ціна справжніх грибів становить 12 гривень за кілограм. Але незважаючи на це, лісняківці, як і сім’я Куцевичів, продовжують на них промисел. Адже для декого це – чи не єдине джерело прибутку.
“На грибника і гриб біжить” – кажуть Куцевичі. Хоча добре родина збирає і журавлину. Був рік, коли за два дні невістка зі свекрухою заготовили 80 літрів ягід. І собі, й на продаж. Не зайве нагадати, що в цих плодах стільки амінокислот, що їм можуть позаздрити малина та суниця. Тільки за чорниці Куцевичі вторгували тисячу гривень.
Гідною зміною старшому поколінню грибників, схоже, буде мала Марійка. Цього літа кожен її ранок розпочинався з мандрівки в осиковий куточок, де шукала червоноголовців. Марійчин рекорд – тридцять білих грибів. Отак незабаром у майстерності вона зможе позмагатися з дідусем Миколою Михайловичем Ковальчуком. Той приносить з лісу до тисячі білих грибів.
– Це правда? – запитую в його дружини.
– До п’ятиста ще рахую, як перебираю, – каже Лариса Федорівна. – А далі набридає. Він як іде по лісі після інших грибників, то 70-100 знайде.
– То ціла наука – збирати гриби, – приєднується до розмови Микола Михайлович. – Як розпочинається сезон, вони ростуть на високих місцях, потім переходять у хащі, траву. Є періоди, коли гриби мостяться групами, або люблять бути на самоті. У лісі я з семи років, але такої врожайної пори, як після вибуху Чорнобильської АЕС, не пам’ятаю. Очевидно, радіація посприяла росту грибів.
Свої походи чоловік здійснює двічі на день: до початку робочого дня і коли повертається з медпункту, де працює фельдшером. У коморі Ковальчуків, як і його зятя, повно банок з маринованими делікатесами. Якщо привозити по піввоза грибних ласощів, як це випадає дружній родині, то їх сушать мішками. До них в Лісняки у розпал грибних жнив приїжджають родичі та знайомі. Звичайно, можна показати місця, де ростуть і білі, і опеньки, ось тільки навчити їх збирати – значно складніше. Як каже Микола Михайлович, на це потрібен нюх. Є й інший спосіб діагностувати, хто добрий грибник: той, хто в дитинстві їв… (самі знаєте, що). Але то все жарти. Жарти від народу.
Наталія ЛЕГКА,
Волинська область
| Comments: |
