Наймолодший сільський голова в області – із Зимного
Кажуть, що на молодих сьогодні мало надії. Але жителі Зимненської сільської ради, що у Володимир-Волинському районі Волині, зовсім іншої думки. Керувати п’ятьма селами вони доручили наймолодшому кандидату на сільського голову не тільки своєї сільради, але й Волинської області, – В’ячеславу Католику. Коли проходили вибори, хлопцеві було всього-на-всього 21 рік.
Однокласники звуть Славіком, пенсіонери – Артуровичем і перейшли на «ви»
Він зразу запевнив, що ніякого відношення до католицизму не має, хоч прізвище має Католик.
– Я щиро віруюча православна людина, – сказав В’ячеслав Артурович, сільський голова Зимного.
По сільській раді нараховується п’ять сіл, проживає в них 1500 жителів. Найбільше виборців проголосувало за В’ячеслава саме в його рідному Зимному. Хлопець працював у Володимирі-Волинському в автомагазині, але був активним і в громадському житті села. Кандидатів на сілького голову було п’ятеро.
– Найсильніший це Руслан Кротач, який займається фермерством, – каже В’ячеслав. – Він відстав від мене тільки на 30 голосів.
Однак фортуна усміхнулася все ж 21-річному В’ячеславу. За нього голосувала молодь і пен-сіонери. Дідусі й бабусі казали: нехай ще сільським головою побуде молодий... Навчається В’ячеслав Католик у вузі. Як сам зізнався, не думав, що зовсім не буде часу, адже люди на прийом йдуть навіть у суботу та неділю додому. А кому не спиться, то може завітати у сім годин ранку. Всіх молодий голова намагається вислухати.
Проживає сільський голова з батьками. Школу закінчив із золотою медаллю. Ще в десятому класі, відколи почалися акції проти режиму Кучми, почав цікавитися політикою. Із самого початку він симпатизував Юлії Тимошенко, а у 2003 році став членом її партії “Батьківщина”. Тому й не дивно, що на вибори він йшов як кандидат від Блоку Юлії Тимошенко.
Під час президентських виборів 2004 року без вагань поїхав у Київ на Майдан, щоб відстояти, як і тисячі українців, правду. Жив, як і всі, в наметах. Познайомився з цікавими людьми.
– У помаранчевій команді не розчарувався, бо я великий оптиміст, – каже молодий керівник. – Вважаю, будь-які зміни – тільки на краще. Я навіть під час Помаранчевої революції був впевнений, що все буде добре. Хоча мені охоронці президентської резиденції тоді казали, що все продано, ніяких змін не буде і Янукович переможе. Однак тоді переміг здоровий глузд і справедливість. Тож і тепер я не втрачаю віри.
У селі ставляться до В’ячеслава з повагою. Пенсіонери почали називати його по батькові і на “ви”. Звертаються до нього з найрізноманітніших питань, від проведення газу в селі Фалемичі до побутових сварок.
– Слава Богу, що в нас вбивств немає, різанини, як в інших сільських радах трапляються. У Зимному розташований монастир, і це позитивно впливає на наші села. Хоча дрібні непорозуміння між сусідами виникають. Часом буває, що та людина, яка скаржиться, сама ж і винна у проблемі.
– Я щиро віруюча православна людина, – сказав В’ячеслав Артурович, сільський голова Зимного.
По сільській раді нараховується п’ять сіл, проживає в них 1500 жителів. Найбільше виборців проголосувало за В’ячеслава саме в його рідному Зимному. Хлопець працював у Володимирі-Волинському в автомагазині, але був активним і в громадському житті села. Кандидатів на сілького голову було п’ятеро.
– Найсильніший це Руслан Кротач, який займається фермерством, – каже В’ячеслав. – Він відстав від мене тільки на 30 голосів.
Однак фортуна усміхнулася все ж 21-річному В’ячеславу. За нього голосувала молодь і пен-сіонери. Дідусі й бабусі казали: нехай ще сільським головою побуде молодий... Навчається В’ячеслав Католик у вузі. Як сам зізнався, не думав, що зовсім не буде часу, адже люди на прийом йдуть навіть у суботу та неділю додому. А кому не спиться, то може завітати у сім годин ранку. Всіх молодий голова намагається вислухати.
Проживає сільський голова з батьками. Школу закінчив із золотою медаллю. Ще в десятому класі, відколи почалися акції проти режиму Кучми, почав цікавитися політикою. Із самого початку він симпатизував Юлії Тимошенко, а у 2003 році став членом її партії “Батьківщина”. Тому й не дивно, що на вибори він йшов як кандидат від Блоку Юлії Тимошенко.
Під час президентських виборів 2004 року без вагань поїхав у Київ на Майдан, щоб відстояти, як і тисячі українців, правду. Жив, як і всі, в наметах. Познайомився з цікавими людьми.
– У помаранчевій команді не розчарувався, бо я великий оптиміст, – каже молодий керівник. – Вважаю, будь-які зміни – тільки на краще. Я навіть під час Помаранчевої революції був впевнений, що все буде добре. Хоча мені охоронці президентської резиденції тоді казали, що все продано, ніяких змін не буде і Янукович переможе. Однак тоді переміг здоровий глузд і справедливість. Тож і тепер я не втрачаю віри.
У селі ставляться до В’ячеслава з повагою. Пенсіонери почали називати його по батькові і на “ви”. Звертаються до нього з найрізноманітніших питань, від проведення газу в селі Фалемичі до побутових сварок.
– Слава Богу, що в нас вбивств немає, різанини, як в інших сільських радах трапляються. У Зимному розташований монастир, і це позитивно впливає на наші села. Хоча дрібні непорозуміння між сусідами виникають. Часом буває, що та людина, яка скаржиться, сама ж і винна у проблемі.
«Я вдячний батькові, що змалку привчав мене до самостійності»
Батько сільського голови був шахтарем, зараз на заслуженому відпочинку. Саме до його порад він часто прислухається, коли потрібно.
– Хоча саме батько змалечку мене привчив до самостійності, – додає керівник. – І за це я йому дуже вдячний.
– А як ставляться до Вас ваші однолітки? Заздрять?
– Так, як і ставилися – як до друга. Разом відзначаємо свята, часом ходимо на дискотеки, хоча я любив танцювати до 20 років. Зараз вже, мабуть, з того віку вийшов (В’ячеславу виповнилося вже 22 – авт.)... Більше люблю читати, зазвичай книги з психології, наукові видання.
– А як дівчата в сільську раду за-бігають, то, мабуть, більше уваги приділяють?
– Вони знають, що в мене є дівчина, тому ставляться також як до друга.
Молодий керівник часто ходить в монастир. Через дорогу від нього – будинок культури. Сільський голова хоче, щоб “танців” у піст не було і якось обмежити у цей час розважальні програми.
Сільська рада, якою керує В’ячеслав Католик, має похвальні листи за участь у різних спортивних змаганнях з футболу, волейболу.
– Потрібно більше залучати молодих саме до фізкультури і спорту (а це в селах зараз занепало), різних культурно-масових заходів, до якогось діалогу, до громадських робіт, – переконаний хлопець.
– А ким бачите себе в майбутньому?
– Прем’єр-міністром (сміється – авт.). А якщо чесно, то я хотів би щось корисне зробити для країни, щоб в ній жилося краще простим людям.
Окрім інших проблем, сільський голова бідкається, як провести у Фалемичі газ. Оскільки у декого з селян немає коштів, то подбали про кредити на житлове будівництво. І майже всі сім’ї не проти їх взяти.
Гордиться голова і школою в Зимному, яка має статус ліцею і увійшла в сотню кращих в Україні.
А ще В’ячеслав мріє, щоб у селах зовсім не було хат-пусток.
– Якщо їх немає, значить, в селі є життя, – каже. – Прикро, що щороку з карти України зникає кілька сіл. Лише коли в них будуть комфортніше жити люди, коли будуть робочі місця, тільки тоді вони не вимиратимуть.
– Хоча саме батько змалечку мене привчив до самостійності, – додає керівник. – І за це я йому дуже вдячний.
– А як ставляться до Вас ваші однолітки? Заздрять?
– Так, як і ставилися – як до друга. Разом відзначаємо свята, часом ходимо на дискотеки, хоча я любив танцювати до 20 років. Зараз вже, мабуть, з того віку вийшов (В’ячеславу виповнилося вже 22 – авт.)... Більше люблю читати, зазвичай книги з психології, наукові видання.
– А як дівчата в сільську раду за-бігають, то, мабуть, більше уваги приділяють?
– Вони знають, що в мене є дівчина, тому ставляться також як до друга.
Молодий керівник часто ходить в монастир. Через дорогу від нього – будинок культури. Сільський голова хоче, щоб “танців” у піст не було і якось обмежити у цей час розважальні програми.
Сільська рада, якою керує В’ячеслав Католик, має похвальні листи за участь у різних спортивних змаганнях з футболу, волейболу.
– Потрібно більше залучати молодих саме до фізкультури і спорту (а це в селах зараз занепало), різних культурно-масових заходів, до якогось діалогу, до громадських робіт, – переконаний хлопець.
– А ким бачите себе в майбутньому?
– Прем’єр-міністром (сміється – авт.). А якщо чесно, то я хотів би щось корисне зробити для країни, щоб в ній жилося краще простим людям.
Окрім інших проблем, сільський голова бідкається, як провести у Фалемичі газ. Оскільки у декого з селян немає коштів, то подбали про кредити на житлове будівництво. І майже всі сім’ї не проти їх взяти.
Гордиться голова і школою в Зимному, яка має статус ліцею і увійшла в сотню кращих в Україні.
А ще В’ячеслав мріє, щоб у селах зовсім не було хат-пусток.
– Якщо їх немає, значить, в селі є життя, – каже. – Прикро, що щороку з карти України зникає кілька сіл. Лише коли в них будуть комфортніше жити люди, коли будуть робочі місця, тільки тоді вони не вимиратимуть.
Марія ДУБУК,
Волинська область
| Comments: |
