Найстарішим читачам книги… носять додому

За свідченнями старожилів, перші хати-читальні створені на Старовижівщині ще в 1939 році. Тоді ж у Новій Вижівці вже діяв гурток, де читали твори Шевченка, Карпенка-Карого, куди надходили львівські періодичні видання українською мовою. Однак з архівних документів відомо, що бібліотеки в районі почали діяти з 15 квітня 1946 року. Тоді працювало 13 культосвітніх закладів, з них – 5 бібліотек (у Старій Вижівці, Чевелі, Новій Вижівці, Сереховичах і Замшанах). За сорок років кількість бібліотек зросла до 36. Саме у 1987 році і збудували останню сільську бібліотеку на Старовижівщині. Дев’яності роки – часи занепаду галузі. Адже почалися масові скорочення і об’єднання сільських бібліотек зі шкільними, тому й лишилося в селах всього 23 заклади, де люди можуть взяти почитати книги. А одна з них – у селі Грабове – взагалі працює на громадських засадах. Лариса Степанівна Онищук працює у сільській школі бібліотекарем всього на півставки, але й заодно обслуговує дорослих читачів Грабового. Вона дуже сумлінна, ініціативна. Які б заходи не проводила, завжди зателефонує в районну бібліотеку і повідомить, скільки читачів прийшло, яке враження від заходу.
– Однак коштів на утримання бібліотеки немає, – додала Ольга Іванівна Гаврилюк, директор Старовижівської центральної районної бібліотеки. – Ця проблема виникла в усій бібліотечній системі. Нині ані копійки не виділяється на утримання самих приміщень.
– А як же з опаленням приміщень, якщо кошти не виділяються?
– Все лягло на плечі сільських голів. Де старанний сільський голова, там все нормально. У 10 бібліотеках встановили грубки, і там люди не мерзнуть взимку. А ось в решті закладів проведено централізоване опалення. Оскільки вони не опалюються, а системи давно потребують ремонту, то потерпають від холодів і бібліотеки.
– А хто дбає про паливо для бібліотек з грубками?
– Самі ж бібіліотекарі разом із сільськими головами.
Починаючи з 2003 року, всі бібліотекарі Старовижівщини переведені на повні посадові оклади, що стимулює їхню роботу. Значно більше отримали цього року сільські бібліотеки й книг: у I-му кварталі по 77 примірників (коли минулоріч за 12 місяців – всього по сто кожна).
– А були часи, коли в районній бібліотеці відділ комплектування і обробки літератури був заставлений різними книгами і там працювало троє людей, – розповідає директор районної бібліотеки. – Зараз надійшло в бібліотечну систему, у тому числі централізовано з обласних бібліотек, 3 тисячі книг. Якби так протягом цілого року, то ще можна миритися.
– Нині бібліотеку не можна уявити без послуг Інтернету. Ви надаєте їх читачам?
– Щодо Інтернету, то незабаром він буде і в нашій районній бібліотеці. Районна влада подарувала нам комп’ютер, що дозволить надавати читачам Інтернет-послуги. А це – додаткові грошові надходження.
– Колись книги, яких не було у фондах місцевих бібліотек, виписували через відділ МБА з обласних чи парламентської бібліотек. Як нині?
– Цими послугами тепер читачі не користуються, бо пересилка і замовлення здійснюються за рахунок клієнтів. Тому читачі безпосередньо їдуть в обласний центр і там шукають потрібну книгу. Ми ж беремо до уваги їхні запити і при комплектуванні закуповуємо ту літературу, на яку є попит. Зокрема такими посібниками, як політологія, економіка, різноманітними довідниками цікавляться нині не тільки студенти, але й підприємці, держслужбовці.
– А які платні послуги надаєте читачам?
– Видачу комерційної літератури, працює нічний абонемент, платно видаємо періодичні та довідкові видання. А отримані кошти використовуємо для поповнення бібліотеки новою літературою, для проведення масових заходів, на канцтовари, на проведення поточних ремонтів.
Сьогодні читачі районної бібліотеки мають змогу читати аж 60 примірників газет і журналів, у сільські надходить по 16. А це дитячі, підліткові, урядові, краєзнавчі видання, газети для аграріїв.

Мабуть, не існували б бібліотечні заклади, якби не працівники. Галузь ця жіноча, бо в районі – жодного чоловіка-бібліотекаря.  Не один рік віддали бібліотечній справі Ганна Каліщук, Віра Рижко, Наталія Миселюк, Любов Мандзюк, Анастасія Шуляк, Галина Зінчук, Олена Фоміних. Саме їх вшановували бібліотекарі, коли відзначали у квітні свій поважний ювілей – 60-річчя створення перших читалень на Старовижівщині.
– Про те, що в нашій галузі працюють дійсно фахівці, фанати, свідчить такий факт: якщо читач немічний, то книги до нього додому дівчата носять самі. Наприклад, Віталій Нестерович Григорук (до речі, його сестра Гафія була першим бібіліотекарем в районі), якому вже виповнилося майже вісімдесят, перечитав усю районну бібіліотеку, добре знає золотий фонд класиків, а зараз цікавиться й новинками. До нас прийти за станом здоров’я вже не може, тому наші працівниці книги йому носять… додому. А ось наймолодший читач дорослої бібліотеки (бо він у дитячій вже все перечитав) – Богдан Зінчук. Хлопчик тільки-но навчився ходити, як зразу ж відвідав бібліотеку. Його бабуся Галина Петрівна все життя відпрацювала в ра-йонній бібліотеці, тому любов до книги передала й онукові. Сама Галина Зінчук могла за ніч перечитати якусь нову книгу, а на ранок всім бібліотекарям розповісти, про що там йде мова. Ось і Богданові батьки дозволили відвідувати бібліотеку для дорослих. Тепер він ще й бабусі носить книги.
Окрім видачі книг, районна бібліотека проводить масові заходи до ювілейних та знаменних дат, різні історичні, правові “Брейн-ринги”, псилохогічні тренінги. Не один рік при бібліотеці діяв драмгурток, ансамбль “Бабусі”. А зараз молодь організувала ще й клуб “Любисток”, де роботи знову ж вистачає і бібліотечним працівникам, і молодим читачам.