Блудний син

...Та переміг завбачливий страх, який виринув із закапелків душі, обплутав її волю бридкою павутиною, і дівчина натомість вимовила тремтячим голосом:
– Ні, я не можу.
У кімнаті ставало душно і нестерпно від гнітючих думок. Томка закрутилася на паркій постелі, заборсалася, мов потопельник у стрімкому вирі. Та не було тому ради, і вона звелася, одягнула халатика і вийшла навшпиньках з хати.
Тиха ніч розсипалася довкола густою волохатою сутінню. Томка підійшла до хвіртки. Завмерла: у бабиному дворі почула звуки – ніби стукнули дверцята машини. Потім важкі кроки  загупали до воріт, відбиваючись у її грудях лунким калатанням серця.
Підійшла тихенько до воріт. Вони були вже відчинені, а в глибині подвір’я гуркотів двигун. Спалахнули фари, та дівчина не відсахнулася, і в очі їй вдарила яскрава сліпуча хвиля.
Світло згасло, двигун стихнув.
Він не підійшов, а підбіг до неї. Безсила, впала в чоловічі обійми, і що було далі – попливло, наче в тумані: його гаряче тіло, м’яке сидіння, у якому, немов у колисці, почувала себе малою незахищеною дівчинкою, нічна дорога, котра непомітно вбігла у світанок…
Лише від’їхали од села, як авто звернуло із шосейки у гайок і зупинилося  посеред росяної галявини.
Дівчина мліла в його руках, пругке її тіло звивалося, обплітало солодким хмелем. Артем і сам не чекав такого шалу, такої непогамовної жаги, а Томка, наче вселилася в неї якась дияволиця, блудна, ненаситна у втіхах, не могла стримати в собі палючого вогню. Такого  неспинного потягу вона аж сама злякалася, та страх поглинало непереборне свавільне бажання, і зникли усі думки, усі сумніви, весь довколишній світ.
Вони зупинилися знову. У найближчому від Томчиного села місті. Не їхати ж їй в однісінькому халатику. Артем у цьому випадку не збирався економити. Заходили в крамниці, перебирали гору одяганок, вибираючи те, що Томці найбільше пасувало. Спочатку в дівчини блищали очі, коли опинялися серед барвистого океану суконь, блузок, спідниць. Але згодом інтерес до одягу у неї спадав, і вона, ніби прокидаючись од ейфорійного стану, все тривожніше і тривожніше замикалась у собі. Осмислювала свій вчинок, згадувала домівку, батьків. Защеміло серце, засвербіло в очах, та коли зводила погляд на свого судженого, на його мужнє вродливе та впевнене обличчя, і воно, зустрівшись з її очима своїми, лагідніло, зацвітало сонячною далиною, їй ставало легше,  просторо робилося думкам, і вони мчали, розвиваючись барвистою спіраллю уяви, несли Томку на крилах давніх мрій до загадкового великого світу.
Поки ходили по крамницях, обідали в ресторані, підійшов вечір. Вибиратися в дорогу Артем не наважився. Майже безсонна ніч, вештання по місту, Томчина присутність розслабили його, та ще й у ресторані не стримався – випив кілька келихів “шампані”. Переночувати у готелі, на свіжих простирадлах, з Томкою, зазнати невичерпної насолоди її юного, але  довершеного у всіх жіночих достоїнствах тіла, не поспішаючи, насолоджуватись кожним доторком до його таємниць – таку спокусу хіба пересилиш?
Томка йшла за ним покірна і віддана, все те, що він робив, не викликало у неї жодного сумніву. Адже він – її суджений, він – Той, хто повів її у казковий світ, витягнув з буденної сірини, осипав її квітами кохання.
У номері було затишно, як у гніздечку. А  це ж лише початок, краплинка її нового красивого і легкого життя. Ця думка підбадьорила дівчину і відкрила душу ще ширше, настіж, аби почуття його, слова його, очі його, лагідні і чисті, вливалися у неї безперестанку, наливали її сповна і були в ній  оберегами щастя.
Машину Артем залишив на платній стоянці, а от ікону – не наважився. Щоб почуватися спокійним, загорнув її в газету і забрав до готелю. Томка не запитувала, що у згорткові, але відчував її цікавість. Аби не турбувала вона надто дівчину, вирішив “зізнатися”.
– Мати подарувала на пам’ять, – обережно розгорнув газету.
Суворий лик кольнув Томку в серце. Вона аж здригнулася. Образ цей помічала у бабиній хаті й раніше. Був він тоді у темному сирому кутку тьмяним, непомітним, риси розпливалися і мерехтіли безбарвною плямою. Тепер же, протертий від пилу й кіптяви, він ніби ожив і проникливим суворим поглядом пропікав дівчину наскрізь.