Темряву розсіювало світло з вікон і яскраве зоряне небо. Було так гарно і затишно, але заграла музика, і дівчина знову потягнула хлопця танцювати. У залі Захара відкликав на хвилину в коридор однокласник Петько Брик. Він був уже п’яний, і Захар так і не второпав, чого хотів від нього. Повернувшись і розшукавши поглядом Полю, хлопець обімлів: дівчина танцювала з вокалістом. Той час від часу нахилявся до Полиного вуха, і губи його ворушились, витягуючись у нестерпну усмішечку, а дівоче личко сяяло від захоплення. Що переживав у цей час Захар, важко описати. Та найстрашніше почалося, коли танець скінчився: музикант повів свою партнерку до виходу. Шокований Захар остовпів, а коли отямився і вибіг надвір, то парочка наче у воду канула. Що було далі, згадується Захарові, мов у тумані: як у відчаї напився і блукав з Бриком по селу, як потім заснув під плотом, а вранці його привели додому батько зі старшим братом, тяжке похмілля, зустріч з Полею …

Їй здавалося, що за цей час їхні стосунки не перейшли в буденність. Навпаки, кожен новий день, прожитий разом, приносив цікаві несподіванки, приємні враження та емоції. Вадим керував фірмою, Алла мала власне ательє і займалася улюбленою справою. Сім’я була забезпеченою, підростало двоє гарних дітей. Навіть нещодавно обоє заговорили про те, а чому б не народити ще одне маля.

Алла була красунею, тож не дивно, що її навіть запрошували в модельне агентство, та дівчину ніколи не цікавили подіуми та увага до власної персони. Вона захоплювалася дизайном одягу. Вадим не одразу підкорив Алине серце: перш ніж піти під вінець, добре все обдумувала, придивляючись до свого залицяльника. Чи не тому їхня сім’я й видавалася міцною та щасливою, що одруження було не наслідком пристрасті, а розважливої любові, яка згодом ще й перейшла у дружбу.