«У дурдомі жити не хочеться»

В опублікованому недавно одним із всеукраїнських видань інтерв’ю художник Іван Марчук заявив, що у випадку перемоги Януковича виїде за кордон – у Польщу або Чехію. “Юлія давала надію для людей, – сказав Марчук, – а за Януковича... художники не будуть мати де пейзажі малювати – вся країна буде окутана дротом, з собаками і автоматниками... Якщо Янукович введе російську мову, він розділить Україну надвоє – на ворогуючі сторони. У плані економіки якщо зможе щось зробити, дати людям більше – то добре. Але то таке... Люди боятимуться лягати спати і вставати зранку…” Я зателефонувала Іванові Марчуку і поцікавилася, чи не змінив він свій намір щодо еміграції.
– Я не можу сказати зараз однозначно – виїду кудись чи ні, але у дурдомі жити не хочеться, – відповів митець. – Після поразки Юлії Тимошенко Україна як держава перестала існувати, от і все. Вона впала у прірву. Можемо тільки подякувати нашому “народному Президенту”, який все це зробив власними руками. 
– Але ж ми йому тут, у Західній Україні, так щиро вірили…
– Повірте, це не та людина, яка була колись. До влади прийшов зовсім інший Ющенко. Інша його протилежність за всіма параметрами.
– Який у Вас зараз настрій?
– У мене – абсолютно песимістичний.
– Але Ви, людина світу, не можете бути у чомусь ущемленим при будь-якій владі.
– Я не є ущемленим. Я ні від кого не залежний. Абсолютно вільна людина.
– Іване Степановичу, як Ви ставитеся до ідеї – просто відокремитися від Сходу?
– Я цілком “за”. Хоче Донецьк і Луганськ жити з москалями, під Росією – хай живе. Нам, центральній і західній Україні, було б легше. Єдності ніколи не буде. Зараз почнеться велика війна, яка, зрештою, не припинялася сотні років. Вона буде тихою зовні і дуже жорсткою всередині. Наслідки побачимо невдовзі. Шкода народу. Ніколи в Україні не буде райського, тобто цивілізованого європейського життя. Ніколи країна не зможе мати незалежних правителів, бо вона звикла до чужих вождів. Українці завжди були рабами…
– Але колись наші предки завойовували півсвіту...
– Нащадки тих лицарів і досі керують світом. Великі мислителі, державні діячі, представники культури і мистецтва є вихідцями з України, але вони завойовують світ поза межами рідної країни. Я за те, щоб усі виїздили звідси, надто – молодь, бо росту її здібностям тут немає. Ця територія належатиме африканцям, китайцям, малайцям і хтозна-кому ще, лише не українцям. Ми не вміємо і не хочемо керувати своєю землею.
– Ви казали, що перестали через депресію малювати…
– Я перестав купувати газети і слухати новини. І малювати мені зараз не хочеться.
– А як реагують на реванш Януковича колеги-митці?
– Наша компанія – люди дуже заздрісні, і тому нема з ким обговорювати останні новини. Спільну мову знаходжу зі своїми однокласниками.
– Не знаєте, чому мовчить Ліна Костенко?
– Вона мовчить тому, що стоїть надто високо над безладом у країні. Інтелект не дозволяє їй висловлюватися з цього приводу. Ліна – поет, герой і громадянин з великої літери, і тому у те наше болото не лізе… Я, як художник, міг би політикою теж не займатися, але з дитинства є політичним наркоманом. Переймаюся політикою, хоча знаю, що це великий недолік.
Світлана КЛОС,
м. Тернопіль

Іван Марчук народився 1936 року у селі Москалівка Лановецького району на Тернопільщині. У 1989 році виїхав до Австралії, жив у Канаді і США. Там завдяки своїм картинам, які творить у вигаданому ним самим стилі “пльонтанізму”, здобув світове визнання: єдиний українець, котрий увійшов до списку 100 геніїв сучасності. У 2001 році повернувся на Батьківщину. Живе у Києві, має будиночок у Каневі. Доробок художника – близько тисячі творів.

• Нравится
•