З деяких дитсадочків у селах зробили… туалет,

Ні для кого не секрет, що в радянські часи багато закладів у селах будували колгоспи та підприємства, які там працювали. Отак з’являлися новенькі клуби, дитячі садочки. Однак у сумнозвісні дев’яності кучмівські реформи в аграрній галузі вдарили не тільки по сільському господарству, переробних підприємствах, але й по соцкультзакладах. Разом із розваленими фермами, льонозаводами в селах перетворилися в руїни і дитячі садки, в яких п’яні компанії ще й тепер розпивають спиртне і... справляють нужду.
Попередження «Не ср..ть!» не зупинило вандалів
Віддалене село Грабове, що в Старовижівському районі на Волині, наприкінці вісімдесятих ввечері світилося вогнями, як містечко. Бо в 1986 році тут було створено колгосп “Україна”. Люди мали роботу, на фермах мукало, поля засівалися, хати не стояли пустками. Затялися колгоспники збудувати й дитсадок, адже молодих сімей було немало і працювали вони в сільському господарстві. Добряче пооббивавши пороги кабінетів, на хорошу справу нарешті отримали добро. І садок у 1990 році виріс! Гарний, зручний. Відразу дві групи діток тут навчалося, поки їхні мами трудилися.
– То були найкращі часи. Ми навіть відправили наших дівчат на навчання здобувати професію вихователів, – розповідає Марія Крадінова, депутат Старовижівської районної ради, яка в ті часи працювала в колгоспі інженером, а згодом очолила Сереховичівську сільраду. – Балансова вартість садка становила понад 400 тисяч гривень. Але як почав занепадати колгосп, так само – і новобудова. Молодь кинулася виїжджати й шукати заробітки деінде. Отож зменшилося й малюків у селі. На сьогодні дітей дошкільного віку лишень шестеро. У 2001 році зачинив двері дитсадок. Приміщення, де була проведена вода, каналізація, споруджений зручний підвал, помалу почали розсовувати.
Марія Крадінова стукала в усі двері: в міліцію, до влади. Наприклад, жителі Милець, де був будинок-інтернат для престарілих, дуже просилися, щоб їх сюди переселили. Однак... не дозволили. Відтак в одній частині дитсадка приватник зробив магазин, іншу віддали під клуб.
А ще одна стоїть без вікон і дверей, розтрощена. На стіні напис: “Не ср...ть!”. Але навіть це попередження не врятувало від розрухи.

Відроджують заклади толокою
Дещо інша ситуація в селі Мокре цього ж району, де дитсадочок збудував колись льонозавод. Галина Сердюк, медсестра з 30-річним стажем роботи, каже, що дітей у 80-х в рік народжувалося аж по тридцять. Зате тепер їх до семи років всього-на-всього 58. Здавалося б, садочок і для такої кількості необхідний.
– Він є, але зачинений. Неодноразово цю проблему піднімали перед Дубечненською сільрадою, однак чули відповідь: нема коштів. Тому зараз садочок виконує іншу функцію – там проводять весілля.
– У дошкільному закладі виховувалось дві групи малят, навчався один клас, він навіть працював цілодобово, бо батьки дітей трудилися на заводі. Проте закрили його у 1998 році, – розповідає Надія Галян, завідувачка дитсадка в Мокрому, – коли підприємство занепало. Тоді садок віддали під опіку сільради. Нині – це заклад з короткотривалим перебуванням (протягом трьох місяців), але у 2009 році він працював уже п’ять. За цей час готуємо діток до школи. Є надія, що згодом робота повністю відновиться.
Безперечно, функціонування будь-якого дошкільного закладу залежить від бюджету сільської ради. Мабуть, не один заклад по доброму заздрить працівникам Боратинського дитсадка Луцького району, де в “Сонечку” умови роботи та перебування дітей європейські. Гарно, тепло, зручно! Завідувачка Галина Киричук зізналася, що в садочок навіть черга. А більшість коштів на харчування малюків компенсовує сільрада. Її голова Сергій Яручик каже, що грошей сільські депутати на утримання дитсадка не шкодують. Наприклад, лише на заміну вікон, дверей, системи опалення і котельні витратили два мільйони гривень.
– Дійсно, де сільські голови відповідальні, де згуртована громада, там і дошкільні заклади збереглися, – сказала Тетяна Соломіна, головний спеціаліст управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації. – Наприклад, у Любомльському, Турійському, Горохівському районах є села, де люди толокою, як і церкви, відроджували дитсадки. У Зимному Володимир-Волинського району молодий сільський голова сказав, що садку бути – і дотримав свого слова. А в Тоболах Камінь-Каширського району керівник місцевої громади, коли ми туди приїхали, запитав: “А чи може в селі бути два садочки?”. Тому помалу дошкільні заклади відновлюються не тільки в селах, але й містах. Минулого року запрацювали чотири заклади з короткотривалим режимом роботи. А це вже перша заявка про повноцінний садок. Загалом за рік в області у дошкільних закладах збільшилось на 800 дітей.
– В Україні починають з’являтися приватні садки. Чи хтось приходить до вас з такою пропозицією?
– Приходять. Але далі розмов справа не рухається. Адже в нас область не надто платоспроможна: обмаль коштів не тільки в батьків, але і в тих, хто хотів би створити приватний заклад. До слова, в Польщі навіть приватні дитсадки на 75 відсотків фінансує держава, а на 25 – батьки. У нашій же країні поки що тільки надаються певні послуги по догляду за дитиною. Однак якості при цьому гарантувати не можуть...
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

До теми
На початку 2008 року в дитячих садках України на 100 місць припадало 105 дітей. У містах дошкільні заклади переповнені – на 100 місць припадає 116 малюків, у селах – навпаки (на 100 місць – 75 діток). За цей же рік в Україні відновлено 117 дошкільних закладів. З них 105 — у сільській місцевості. Ще 40 дитсадків створено в інших приміщеннях, пристосованих для їх потреб.
Через об’єктивні й суб’єктивні причини на Волині у другій половині 90-х років діючу мережу дошкілля було скорочено з 501 до 295 закладів. Процес закриття дошкільних навчальних закладів зупинено у 2003 році. За останні роки відновлено 126 дитячих садків.

• Нравится
•