День Валентина – свято закоханих чи день розпусти?

Щоразу зі ЗМІ лунають заклики щодо повернення до прекрасної української культури, відновлення національних традицій. Але вже через хвилину красиві слова змінюються на “конкретні справи” – гороскопи зі сходу, реклама із заходу, свята придумані. Одне з таких заморських свят – 14 лютого, день закоханих, або День Валентина – рекламується як свято католицької церкви. Однак чи справді є таке свято?
Усе розпочалось у сиву давнину зі свята Луперкалій, яке відзначалось під час Новорічного фестивалю, присвяченого богині кохання – Юнони Нестримної. Луперкалії, як вважалось, започаткували засновники Риму Ромул і Рем на честь вовчиці, яка вигодувала їх своїм молоком. У цей час пастухи починали спарювати худобу, у якої, як годилось у ті часи, був свій покровитель – бог Фавн чи Луперк (охоронець від вовків). Фавн – древньоіталійський бог плодючості, основною рисою якого була сексуальна одержимість і розпущеність. Не вдаючись у деталі, про які було б непристойно писати на сторінках пристойної газети, обмежимось коротким висновком: у плані інтиму Фавн був абсолютним збоченцем. Йому і був присвячений обряд, який згодом зводився до масових оргій.
Перші християни ставилися до свята Луперкалій вкрай негативно. Після легалізації християнської віри римська церква неодноразово робила спроби викорінити Луперкалії, які культивували розбещення. Першу таку спробу 496 року зробив папа Геласій. День нестримної пристрасті він запропонував замінити на день християнської любові. Народна свідомість, яка тяжко розлучалась із язичництвом, породила легенди про святого Валентина – покровителя закоханих. З часом з’явилися перекази про чотирьох різних Валентинів, повісті про життя яких були досить суперечливі. В офіційному життєписі святого Валентина Інтерамнського немає жодних згадок про будь-які любовні справи – він прославився даром зцілення і проповіддю серед молоді. 14 лютого Римська церква офіційно вшановує просвітителів слов’ян Кирила і Мефодія. У 1969 році після реформи богослужіння католицької церкви пам’ять святого мученика Валентина через брак документальних даних було віднесено до так званих факультативних свят, тобто необов’язкових, у народі він шанується як помічник хворих на епілепсію і психічні розлади. День Валентина у його сучасному трактуванні ніколи не підтримувався католицькою церквою, тож поширене твердження про Валентинів день як про свято, запозичене в католиків, – неправильне.
Сучасний звичай святкувати день закоханих, ймовірно, походить з Франції чи Англії, де у період Ренесансу пам’ять про римські Луперкалії тісно переплітається з народними весняними святкуваннями і повір’ям, що у цей день птахи знаходять собі пару. Саме тоді набувають популярності листівки із зображенням сердечка зі стрілою.
До речі, цей “символ кохання” потребує особливої уваги. Згадане “сердечко” до людського серця, чесно кажучи, відношення не має – і як до органу, і як до зосередження почуттів. Це знак, історія якого древніша від Риму і сягає античної Греції. Він був контур-символом зовсім іншого місця, мав назву gluetus, що в перекладі звучить як “сідничний”, і означав жіноче начало, стріла, як відомо, – символ чоловічого начала. Подальше значення знаку – без коментарів. Вульгарно, звичайно, але, як говориться, з пісні слів не викинеш.
Але хіба не можна не згадувати усі неприємні деталі історії, а просто ввести нове красиве свято для молодих людей, навіть якщо воно і чуже. Звичайно, християнська Церква прийняла і освятила велику кількість звичаїв і традицій багатьох народів. Вони стали окрасою богослужінь, забарвили храми і обряди національним колоритом. Згадаємо хоча б наші пасхальні писанки, Різдвяні колядки, вишиті рушники на іконах. Але ніколи Церква не узаконить того, що розбещує душу і веде її до спустошення. А хто із шанувальників Валентинового дня думає в цей день про душу? Чи вкладає він у слово “любов” те велике значення, на якому будується весь християнський світогляд? І хто з шанувальників любові може сказати про Петра і Февронію – святе подружжя з древнього міста Мурома. Він – князь, вона – простолюдинка, яка зцілила його від сліпоти, і він відмовився заради неї від княжого престолу. Після усіх випробувань вони разом, в один день і час, 8 липня 1228 року, відійшли із земного життя. Життя святих Петра і Февронії – наша історія. А яка багата на приклади любові Біблія! Тут і подружня пара – Авраам і Сарра, які зберегли любов до похилих літ. Тут і Яків, який двадцять років трудився заради того, щоб побудувати своє земне життя з любою Рахіллю. І ще багато подібних прикладів любові чоловіка і жінки, освяченої вірою і вірністю – любов’ю до Бога і любов’ю до ближнього, цими двома жертовними подвигами, які підносили сім’ю до райського ідеалу.
Найбільша проблема Дня Валентина та, що святкування його – це профанація особистості святого і підміна самого поняття любові між чоловіком і жінкою, як її оспівує християнство. І навіть страшно говорити про славне і велике слово “любов”, яке сучасна споживацька ментальність позбавила усіх вищих значень і залишила лише тілесну оболонку, звівши його до означення статевих зносин, майже без ознаки людськості. Так відгукнулись древні Луперкалії у нашу епоху розвинутих технологій. Розмінюючи істинну любов на блуд, люди наближають кінець, і хай вбереже нас Господь від того, щоб до цього вселенського суїциду долучився і наш народ.
Впроваджуючись в школах і навіть дошкільних закладах, День закоханих закладає у недосвідчених дитячих душах установку на легковажність і емоційність у майбутніх стосунках з протилежною статтю, розкриває таємницю кохання і, навпаки, закриває шлях до повноти притаманних людині радісних переживань від розділеної любові. Навіть самі невинні і щирі стосунки набувають поверхневості і втрачають ту красу, яка не кричить про себе попсовими піснями і розцяцькованими сердечками, а розвивається таємно у душі. Людина, для якої кохання не було сокровенним, яка вихована на “сердечках” і дешевому сердечному популізмі, буде лише “займатись любов’ю”, але не зможе любити.
Підготував священик
Микола Коренга

Від редакції: Запрошуємо читачів до дискусії. Хтось погоджується з цими думками, хтось – ні. Будемо раді дізнатися вашу позицію.

  •  
Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>