Наприкінці 1939 року Яків та Марія Пивовари із села Симонів Гощанського району відгуляли весілля. А сьогодні за плечима 90-річного Якова Захаровича та 88-річної Марії Омелянівни уже не тільки золоте весілля, а й так зване благодатне (70 років).
На довгих шість літ розлучила Якова та Марію війна. Чоловік аж до 1946 року перебував у війську, а дружина із двома дітьми чекала його повернення. За всю війну солдат не отримав жодного поранення, хоч неодноразово перебував у справжньому фронтовому пеклі. Демобілізація застала Якова за Москвою. Саме звідтіля солдат пішки цілий місяць добирався додому.
– Коли жінка зі слізьми кинулася обіймати, то найбільше, що мене здивувало – це мої діти, – пригадує Яків Захарович. – Вони – наче чужі. Протягую їм подарунок – кусочки цукру, а вони не беруть, ховаються за жінчиною спідницею. Подумалося тоді: от що натворила проклята війна… З дітей чужаків поробила. Пройшло ще з місяць, доки вони звикли до рідного батька.
Пивовари виховали трійко дітей. Марія Омелянівна трудилася в колгоспній буряківничій ланці. Яків Захарович спочатку опанував кравецьку справу, потім – столярську. За час спільного життя подружжя побудувало три будинки. В останньому – найновішому і найчепурнішому – нині мешкають.
На їхнє благодатне весілля зібралося чимало рідного та близького люду. А почалося це дійство так, як колись у далекому 1939 році, – з молитви, зі священицького благословення.
– Бог дав нам у парі прожити сімдесят років, – каже Марія Омелянівна, – і далі проситимемо у Господа здоров’я…
Сергій Новак,
Рівненська область
Comments: |