Медовуху пасічник добуває… з княжого віку

Чому у давні часи князі своїм улюбленим напоєм вважали медовуху? Відшукати істину вирішив житель села Рачин Дубенського району Віктор Корнищук. І, схоже, таїна йому підкорилася. Принаймні його медовуху, виготовлену за давнім княжим рецептом, визнано на всеукраїнському конкурсі “Питні меди України” найсмачнішою, а самого рачинського пасічника-медовара нагороджено золотою медаллю.Секрет напою ховається на денці
– Вперше про медовуху я почув у школі на уроці історії, яку дуже любив, – зізнається Віктор Корнищук. – Отож, якось, коли мова зайшла про давнє частування, дізнався, що княжі гості пили мед. Чесно кажучи, не вельми вірилося. Мед же насправді густий. Яке з нього питво… Потім я навчався у місті Гадяч на па-січника-матковода. Ось там, часто навідуючись із товаришем до бібліотеки, зайнявся досконалим вивченням питних медів. Тим паче, що у бібліотеці натрапив на просто унікальні рецепти медовух, починаючи ще з часів Київської Русі. Я їх виписував, аналізував, міркував, як поліпшити смак та якість питва. Ще більше дізнався про це, коли записався на курси до відомого медовара діда Соломки. До речі, я приїхав туди із власною медовухою, пригостив діда, а він, спробувавши, одразу “розклав” її на компоненти, назвав навіть найдрібнішу травинку-складову напою. При цьому несподівано похвалив і зауважив: “Медовуха смачна, але у ній всі секрети на поверхні. Треба їх приховати. Будеш старанним учнем – навчишся, як це робити”.
Втім, як зізнається Віктор Корнищук, його перша медоварильна спроба була не вельми успішною. Над посудиною несподівано здійнялося шумовиння. Забарився, не встиг його прибрати. Як наслідок – всю плиту залило, а вариво стало трішки “глевким”. Тож Віктор Корнищук зрозумів, що варіння медовухи потребує особливої уваги.

Цей трунок не відбирає, а додає здоров’я
Щодо меду, то його для медовухи селянин використовує із власної пасіки, на якій нині 55 вуликів. У середньому за рік від кожної бджолосім’ї збирає по 20 кілограм солодких ласощів, серед яких найулюбленіший – гречаний.
– Гречаний мед хоч і дещо різкуватий, але він найбільш корисний для тих, у кого серце хворе і судини, – зазначає Віктор Корнищук. – А ось моїй дружині подобаються світлі меди (з ріпаку, волошки), які мають тонкий аромат. А ще гарний присмак з вереску, золотарника. Отож перший компонент для медовухи задає сама природа. Можна також змішувати аромати. До них додавати плодоягідний доповнювач та цілющі трави. Тільки в усьому має бути міра та відчуття смакоти.
– Отож, щоб виготовити медовуху, – ділиться власним досвідом рачинський пасічник, – на 40-літрову посудину зазвичай беру 13 кілограмів меду, додаю родзинки (замість дріжджів), джерельну воду, і все це вариться дві години, а потім грає, як брага. Рідина має вистоятися не менше трьох місяців. Потім її варто очистити, охолодити. Виходить із 40-літрової виварки чистої медовухи літрів 36, міцність – 10 градусів. Можна добавляти і ягоди, тоді напій набуває ягідного присмаку. Важливу роль відіграє також посудний матеріал. Найкраще тут підходять дубові бочечки. Отож, як бачите, нічого складного немає. Але це тільки на любительському рівні. На професійному ж медоваріння – це вже своєрідна філософія. Нині в Україні активно відроджується ця справа. Торік, приміром, у Рівненській області було створено товариство медоварів. Окрім мене, туди увійшли ще два пасічники – з Корця та Сарн.
Сергій Новак,
Рівненська область

• Нравится
•