Копнула коханого – і опинилася в колодязі
Підпис відсутній
Нажахана молодиця побігла зі страшною новиною до сусідів. Люди сходилися до криниці, заглядали, намагалися відгадати, хто ця нещасна, бо по одягу було видно, що то жінка, проте витягувати її не наважувалися: чекали міліції, яку вже хтось викликав.
Приїхали правоохоронці, трупа витягнули, і свідки цієї непростої процедури впізнали Марину Т., ще зовсім молоду жінку, співмешканку відомого у селі тридцятирічного нероби та п’яниці Гнуса.
Про Марину знали мало, бо мешкала там не більше року. Привіз її Гнус чи то з Дідовичів, чи то з Пилиповичів (інші подейкували, що сама прибилася до нього, а ще хтось запевняв, що дівку цю програв у карти чи пропив Гнусу заїжджий алкаш). Але репутація чоловіка, з яким вона жила як дружина, одразу відбилась і на Марині. Втім, Гнусова подружка цим анітрохи не переймалася, бо до спиртного мала не меншу пристрасть, ніж її чоловік. Уже одного погляду на подвір’я їхньої оселі було достатньо, щоб зрозуміти, хто там мешкає. Односельчани кепкували, що у циган і то ліпший порядок. Та Гнус із Мариною суспільну думку про своє подвір’я мали, так би мовити, десь, жили сьогоднішнім днем, ніде обоє не працювали, господарства ніякого не тримали, пили за пенсію пристарілої Гнусової матері, яка з хати вже майже не виходила. Дехто, правда, натякав, що Марина підробляла іноді у навколишніх селах, торгуючи своїм тілом (у ході слідства її родичі посвідчили, що дівчина ще з чотирнадцяти років стала вести розпусний спосіб життя, не приходила додому тижнями, і батьки, теж любителі випивки, давно махнули на доньку рукою).
На момент знайомства з Гнусом Марині виповнилося двадцять п’ять років, проте виглядала набагато старшою. Того весняного ранку, коли було виявлено її труп у криниці, перед слідством постало питання, як жінка туди потрапила.
Односельчани напередодні увечері бачили п’яненьких Марину з Гнусом: чимчикували кудись вулицею. Виявилося, у гості до Гнусового приятеля Дзіся, який на допиті підтвердив, що вони у нього були. Принесли пляшку самогону та ще господар виставив літру. “Гуділи” допізна, а потім парочка пішла додому.
Гнуса знайшли вдома ще сплячим. Крутив головою і лупав банькатими очима, не розуміючи, чого від нього хочуть. На його лівій щоці і частині чола чітко виднілися подряпини, причому свіжі.
Судмедекспертиза виявила у легенях жінки воду, значить, у колодязь потрапила ще живою. На її обличчі і тілі було кілька незначних синців, але не виключено, що вони могли з’явитися після падіння. Гнус недовго віднікувався. Схоже, загибель співмешканки не минула безслідно для його психіки: виглядав пригніченим.
Ще в Дзіся він посварився з Мариною, приревнувавши її до господаря. Та й був привід: Дзісь на очах відверто залицявся, а Марина, замість того, щоб відшити нахабу, та ще й одруженого (жінка в той час перебувала «на сезоні»), хихикала й казала, що й сама не проти, та чоловік заважає. Гнус хотів ще там їх обох провчити, але ледве тримався на ногах. Потім він прямо за столом трохи подрімав, а прокинувшись, побачив, що надворі вже ніч, п’яний Дзісь спав на ліжку, а біля нього – Марина. Розштурхав її і потягнув додому.
Надворі вони почали лаятись і дійшли до тієї фатальної криниці. Гнуса мучила спрага, і він зупинився, щоб попити. Як на те, ще й відро з водою стояло на підставці біля зрубу. Гнус нахилився і почав жадібно пити. Тут і отримав несподіваного копняка від Марини. Аж упав, а вода вихлюпнулася з відра йому на груди. Розлючений цим, кинувся на жінку з кулаками. Але й Марина не спасувала: захищаючись, подряпала йому обличчя, а потім вчепилася у чуприну. Це ще більше роздратувало чоловіка. Не тямлячи себе, зі всієї сили вдарив її кулаком під груди й штовхнув від себе. Марина охнула, заточилася до криниці, перечепилась через низький зруб і шубовснула у воду…
Ігор Славич,
Рівненська область
| Comments: |
