ВОЖДІ-ШИНКАРІ,

Прихопивши із собою
Гривень десь зо триста,
Дід і  баба у суботу
Подались до міста.

По центральному проспекту
Йдуть повільним кроком,
Бо давно вже тут не були,
Мабуть, кілька років.

Дід
Глянь-но, Гапко, – на плакатах
Здоровенні морди.

Баба
От, старе, дурне і темне –
То ж такі білборди.

Хто з політиків великих
В президенти мітить,
Той тепер свої патрети
На білбордах  ліпить.

Та вони мільйони тратять
На таку рекламу.

Дід
А бодай би показились,
Прости мене, мамо!

Бо, якби в селі повісив
Хтось це на гілляку,
За кілометр утікали б
Люди з переляку.

Баба
То – село, а то є місто,
Їх тут не злякати.
До одного їм тут місця
Всякі ті плакати.

Дід
А скажи-но, бабо Гапко,
Що то за прикмети:
На зупинках і майданах —
Скрізь стоять намети?

Може, військо на маневрах
Чи якісь туристи
Серед площі зупинились
На нічліг у місті.

Баба
Та невже тобі, Кіндрате,
Невідомо досі,
Як з’являються намети –
Вибори на носі.

Підійдемо ми з тобою
До того намету,
То дадуть якусь агітку
Чи стару газету.

Дід
Ех, якби хтось з претендентів
Краплю мав хитринки
Та зробив у тих палатках
Тимчасові шинки...

Роздавав би по сто грамів,
Всяку хачапуру,
То пройшов би стопроцентно
До другого туру.

Баба
Ти не вловлюєш, старенький,
Деякі моменти:
Не потрібно шинкареві
Пхатись в президенти.

Поміркуємо тверезо,
Хоч ми й люди темні:
Шинкарі в нас гонорові,
А вожді – нікчемні!

Дід
І бідненький в результаті
Маємо ужинок,
Бо нагадує держава
Величезний шинок.

Продають усе наліво,
Продають направо...
Баба
І, як ми їх не зупиним,
Продадуть й державу!

• Нравится
•